Нині. 6 березня, під холодним львівським дощем, ми провели в останню путь нашого доброго приятеля Володю Муравського. Він прожив не надто довге життя. Однак встиг дуже багато. Був на Майдані, однак після отруєння беркутівськими газовими гранатами організм почав давати поважні збої. І коли почалася повномасштабна війна – до війська його не взяли. Тому працював як волонтер, їздив до своїх майданівців на фронт, діставав усе, чого потребували хлопці, організовував збір коштів, закуповував і приціли, і прилади, і аптечки – все, чого бракувало на війні. Тому нині біля труни багато хто був в одностроях. Проводжали бойового товариша.

="font-family: Arial; font-size: 16px">Для мене ж Влодко назавжди залишиться архівістом – ми разом працювали в Історичному архіві, потерпіли під час «архівної справи», обстоюючи справедливість і вимагаючи покарати справжніх крадіїв архівних документів. Архівний досвід, знання фондів дуже придалися Володі в подальші роки – коли він працював у Науковій бібліотеці, публікував невідомі документи ОУН, працював над збірниками про долю культурних цінностей.

="font-family: Arial; font-size: 16px">Та й до нашої бібліотеки Влодко приходив на численні заходи, присвячені борцям за Україну – Леву Ребету, Миколі Міхновському, Андрієві Мельнику, Катерині Зарицькій, Василеві Куку, Петрові Дужому. В бібліотечному календарі знаменних дат «Львівщина» 2014 і 2022 р. побачили світ його матеріали про К. Зарицьку («Монету») й Л. Ребета. Його блискучі виступи запам’яталися влучними судженнями, цікавими спостереженнями, глибокою ерудицією і незрівнянним гумором. Володя назавжди залишиться в нашій вдячній пам’яті.

="font-family: Arial; font-size: 16px">Іван СВАРНИК