Першою ознакою присутності Шевченка у Львові можна вважати появу «Кобзаря» у крамниці Михайла Димета на пл. Ринок, 20. Це було 1862 р., тобто через рік після Шевченкової смерті. М. Димет був купцем, який торгував церковними речами, а водночас був активним громадським діячем, співзасновником Руського касина, товариств «Просвіта», «Руська Бесіда» та ін. «Кобзар» вийшов у друкарні Куліша 1860 р., а його поява в Галичині відіграла дуже важливу роль в усвідомленні загальноукраїнської єдності. Завдяки таким культурним діячам, як М. Качковський, Т. Грушкевич, І. Верхратський та ін., він поширився серед учнів і студентів, його переписували й читали галичани. Після заснування народовцями «Просвіти» (1868) твори Шевченка популяризувалися читальнями, використовувалися аматорськими театральними гуртками, їх друкували в «Зорі», календарях, окремими брошурами.

1873 з ініціативи наддніпрянців О. Кониського, Є. Милорадович, Д. Пильчикова та ін. у Львові заснували Літературно-наукове товариство ім. Шевченка. Воно мало сприяти розвиткові української мови й літератури, а згодом і науки. Часопис «Зоря», який видавало товариство, широко використовував творчість Шевченка. 1899 НТШ збиралося спорудити пам’ятник Кобзареві біля своїх будівель, однак не отримало дозволк Намісництва. Так само не вдалося спорудити пам’ятник біля Стрільниці (ініціатором був Михайло Макович) у 1898 р. Однак 1895 у Львові таки з’явилася вул. Шевченка (нині Дніпровська), хоча далеко від центру.

1945 РНК і ЦК КП(б)У видали постанову про спорудження у Львові пам’ятників Шевченкові й Франкові, яка так і не була втілена в життя. Перший «радянський» Шевченко з’явився у Львові 1954 р. – як парний з пам’ятником Пушкіну він прикрашав Центральний парк культури і відпочинку ім Хмельницького, закладений до 300-річчя «возз’єднання» України з Росією. Як і багато творів монументальної пропаганди, він був з нетривкого матеріалу, тому проіснував не надто довго. 1965 р. перший гранітний бюст Кобзаря прикрасив подвір’я школи на Личаківській, 171. Його авторами були Я. Чайка й Е. Мисько. Я. Чайка створив також погруддя для фойє Оперного театру (1970-ті рр.).

Величний монумент, гідний Кобзаря, в центрі Львова спорудили протягом 1992-1995 рр. на місці «клюмби». Конкурс проєктів тривав досить довго. Автори – скульптори брати Сухорські та архітектор Ю. Диба. Кошти зібрали львів’яни й гості міста, а також українська діаспора (координатор В. Іваницький). Виготовили металеві елементи (скульптура, симолічна «Хвиля») в Аргентині. Відтоді площа біля Шевченка стала місцем найбільших подій – мітингів, святкувань, революцій.