Круглий стіл «Галицький сепаратизм: причини, витоки та загрози» Array Друк Array
П'ятниця, 23 січня 2015, 14:43

22 січня великій читальній залі відбувся круглий стіл «Галицький сепаратизм: причини, витоки та загрози», організаторами якого були Львівська обласна універсальна наукова бібліотека, ВГО «Народний антикорупційний нагляд», БФ «Рідний голос», ВГО «Товариство відродження української нації», МФ Бойового гопаку, товариство «Просвіта, ГО «Залізний кіш». Акція відбулася у знаменний день – День Соборності України.

Тарас Каляндрук, відкриваючи захід, наголосив, що сепаратизм, як явище, деструктивне для держави, є особливо небезпечним за нинішньою ситуацією на півдні та сході України. Зарубіжні центри впливу й розвідки сусідніх країн, зокрема Росії, роблять усе для розхитування ситуації в нашій державі і роздмухування негативних проявів, таких як сепаратистські і автономістські рухи. Одним із проявів цього явища стала щойно перевидана «Історія Королівства Галичини», на якій зупиняться фахові історики.

Лауреат Шевченківської премії й колишній дисидент Ігор Калинець звернув увагу на пекучу потребу національно-патріотичного виховання. Свого часу цим займалася галицька інтелігенція, Греко-Католицька церква, традиції передавалися від покоління до покоління. Отож нині перед інтелігенцією, чи не найголовнішим завданням постає проблема надолужити «пропащий час» тоталітарного минулого.

Багатолітній політв’язень радянських таборів, син останнього Командира УПА Юрій Шухевич поділився міркуваннями про ситуацію у Верховній Раді, депутатом якої він є. На думку п. Шухевича перед нинішньою Україною стоїть нагальна потреба відкрито назвати нашого головного ворога – Росію, яка відкрито стала на шлях війни проти українського народу. Нав’язуючи до традицій збройної боротьби народний депутат висловив певність у перемозі нашого народу над всіма ворогами.

Історик Іван Сварник стисло проаналізував вказану на початку книгу. На думку фахівця «Історія Королівства Галичини» має суттєві методологічні хиби. Сам термін «королівство Галичини» відноситься до 18-19 ст., коли Галичина ввійшла до складу Австрійської монархії. А наші терени в добу феодалізму окреслювалися як Галицько-Волинська держава, Галицька Русь, Руське королівство. Підзаголовок книги – «від праісторії до року 1264» викликає нерозуміння. Адже фахівці під терміном «праісторія» розуміють період від появи людини (1 млн. до р. х.), а верхня рамка мала б доходити до 1340 р. Щодо цитованих у книзі праць, то вони, значною мірою, є застарілими. Скажімо, «Історія» Іловайського була шкільним підручником у Російській імперії лише до поч. ХХ ст., а потім її вилучили з обігу, як застарілу.

Фаховий аналіз книги продовжив і розвинув Ігор Гаврилів. Він наголосив, що книга в жодному разі не повинна потрапити до шкіл регіону. За своїм спрямуванням її можна розцінювати як антиукраїнську й антидержавну: автор (?) проводить ідею «цивілізаційної» місії Угорщини в галицькій історії, виставляє короля Данила союзником монголів, Київ – загарбником Галичини.

Своєрідною родзинкою круглого столу були виступи гостей – Дмитра Білого (Донецьк), Артема Филипенка (Одеса) та Максима Самотія (мароніт з Лівану). Вони поділилися міркуваннями про локальні прояви сепаратизму в різних регіонах і країнах, відповіли на численні запитання. Жвава й зацікавлена дискусія зачіпала також інші актуальні проблеми українського сьогодення.