«Чайкою в небі…» Array Друк Array
Вівторок, 27 грудня 2016, 17:38

25 грудня в бібліотеці зібралися представники письменницької громади, рідні та друзі, шанувальники творчості Євгенії Божик, аби відзначити 80-літній ювілей письменниці.

Директор бібліотеки Іван Сварник привітав присутніх з літературним святом і коротко розповів про історію будівлі бібліотеки, пов’язану з літературними процесами в Галичині ХІХ-ХХІ ст.: діяльністю Міського казино й польського Літературно-мистецького гуртка, заснуванням радянської Спілки письменників 1939 р., українським Літературно-мистецьким клюбом, створеним 1941 р. Миколою Голубцем, зустрічами з сучасними письменниками.

Модератором дійства був відомий критик, перекладач, літературознавець Василь Ґабор. Він зазначив, що знав ювілярку багато років, до того ж знав не лише як талановиту журналістку, тонку поетесу, але і як людину найактивнішої життєвої позиції, готову прийти на допомогу кожному, хто цього потребував.

Останні слова підтвердив прозаїк Василь Стефак. Як він згадує, одного разу його «схопив» радикуліт. Порятувала колегу саме пані Євгенія, яка прийшла до нього з чудодійними ебонітовими дисками. При кладаючи їх до спини, вона не лише позбавила письменника нестерпного болю, а й назавжди вилікувала від цієї недуги. «Не знаю, - сказав пан Василь, - чи це диски були такими помічними, а чи та дивовижна енергетика, якою вона володіла». На прохання ведучого В. Стефак зазначив, що творчий доробок Євгенії Божик, на жаль, іще не знайшов належної оцінки з боку літературної критики.

Продовжуючи цю думку, з розлогими спогадами виступив відомий критик і дослідник літературного процесу Зиновій Суходуб. Він наголосив, що Божик розпочинала свій шлях у літературу з журналістики. Працюючи в редакції «Вільної України», вона написала сотні нарисів про сучасників, пильно стежила за всім, що відбувалося навколо, вдало підмічала життєві деталі й тому її літературні твори були доступними для будь-якого читача. Письменницю зовсім недаремно благословила Ірина Вільде, яка розгледіла в ній іскру таланту, який згодом дав щедрі плоди. Як згадує пан Зиновій, він і досі пам’ятає те перше враження, яке справила на нього ця вродлива, показна жінка з уважним поглядом синіх очей, які вона передала своїй доньці й онукам.

Письменниця Надія Мориквас поділилася теплими словами про жінку, яка «ладна була неба прихилити» для кожного. У скрутні часи переходу від Союзу до незалежності, в неї було майже десять років, коли вона не видала жодної книжки через матеріальну скруту. Однак вона, очолюючи профком Спілки, усіляко дбала про здоров’я, відпочинок і просто матеріальну й моральну підтримку спілчан і членів їхніх родин. «Пані Євгенія, - каже Н. Мориквас, - готова була допомогти кожній людині, незалежно, була вона письменником чи ні. Особливо чуйно ставилася до всіх депортованих і репресованих, адже пережила особисту трагедію, коли їхню родину під час акції «Вісла» насильно виселили з рідного Надсяння, а батька, свідомого українця, замордували в тюрмі на Лонцького». Ці обставини детальніше розкрив брат письменниці пан Володимир Козяк. Особливо він подякував доньці письменниці пані Ірині, яка доклала чималих зусиль до вшанування матері, видання книжки спогадів і її окремих непублікованих творів і організації цього вечора.Цікавою була розповідь про ювілярку відомої поетеси Надії Ковалик, яка, до речі, є також автором передмови до щойно виданої книги, присвяченої 80-річчю Євгенії Божик.

Окрім теплих спогадів про прекрасну жінку, турботливу матір і чуйну людину, колеги по перу Ганнна Вівчар, Юлія Курташ-Карп, Ярослава Дмитрів читали власну поезію, окремі прозові мініатюри ювілярки декламувала акторка театру ім. М. Заньковецької Ольга Бакус. Розмова продовжилася в невимушеному спілкуванні за канапками й смачними тістечками. Присутні з головою поринули у світ літератури й товариського життя щойно прожитих років, згадали не лише ювілярку, а й багатьох інших учасників літературно-мистецького й культурного життя Львова. А збоку, з великого портрета, на них уважно дивилися великі сині очі Євгенії Божик.

Іван СВАРНИК