Погляд з перевалу історії. Пам’яті Романа Іваничука Array Друк Array
Понеділок, 19 вересня 2016, 11:06

Він відійшов у вічність у дні, коли його улюблене місто сповнили тисячні натовпи письменників, читачів і видавців. Помер у суботу, 19 вересня 2016 року, проживши серед нас вісімдесят шість насичених і сповнених трудів років. Пригадую, як на останньому поважному ювілеї він сказав, коли ми відійшли убік: «Іванку, я вже все написав, що міг». А наступного року вийшла його цікава книга «Торговиця». Далі ще один роман, і ще, і ще.

За місяць до його смерті я зустрів пана Романа в Наварії, на письменницьких «дачах». Ми обнялися – давно не бачились – і він оповів про тяжку хворобу, про те, як Господь подарував йому ще трохи життя. З великою втіхою оповідав, що вже може працювати…

Роман Іваничук пройшов типовий шлях галицького інтелігента-нонконформіста, зазнав переслідувань і замовчування за свою виразну проукраїнську позицію. Для всіх патріотів він став «батьком» історичного роману після виходу славнозвісних «Мальв» та біографічних романів «Вода з каменю», «Четвертий вимір», «Шрами на скелі». Мені, як історикові, найближчими є «Манускрипт з вулиці Руської» та «Журавлиний крик». Однак для щирокого читача Іваничук став «відкривачем» переломних для українців, а особливо галичан, подій Першої світової, нещодавньої збройної боротьби повстанців УПА, культурних постатей ХIX ст.

Не кожен з львів’ян знає, що Роман Іваничук єдиним із львівських письменників ще за життя отримав власний музей, до того ж вельми оригінальний. Ідею його історичного роману про середньовічний Львів втілили в ресторані «Манускрипт» на вулиці Руській. Отож до львів’ян і наших гостей Роман Іванович завжди всміхатиметься з гарного портрета при вході у «Манускрипт». А ще завжди промовлятиме своїми творами, починаючи від збірки новел «Прут несе кригу» (1958) до останніх оповідань, виданих спеціально до Форуму видавців у Львові 2016 року.

Директор ЛОУНБ
Іван Сварник