Skip to content

ЛОУНБ : офіційний сайт : Львівська обласна універсальна наукова бібліотека

Відділ літератури іноземними мовами
Понеділок, 23 квітня 2012, 08:43

Відділ літератури іноземними мовами Львівської обласної універсальної бібліотеки (ВЛІМ ЛОУНБ) утворений внаслідок всеукраїнської централізації 1976 року на базі заснованої у 1947 році Львівської міської бібліотеки іноземної літератури № 3.

ВЛІМ ЛОУНБ:

  • має унікальний бібліотечний фонд, представлений виданнями універсального змісту 41-ю мовою народів світу, починаючи від ХVIII ст., який нараховує близько 125 000 тис. творів друку;
  • виконує функції методичного та навчального центру для бажаючих самостійно вивчити іноземні мови;
  • надає твори друку для задоволення наукових, фахових, навчальних, самоосвітніх та інших потреб користувачів, а також для оволодіння чи покращення володіння іноземними мовами;
  • забезпечує пріоритетне обслуговування наукових працівників, учителів і викладачів іноземних мов;
    обслуговує у читальному залі та абонементі всі категорії користувачів;
  • здійснює довідково-бібліографічне та інформаційне обслуговування читачів про надходження нових книжок;
  • інформує про нові статті з періодичних видань;
  • допомагає користувачам у двосторонньому перекладі;
  • консультує із питань вивчення іноземних мов.
  • працює:

щоденно від 10 до 18 год.,
у неділю від 10 до 17 год.,
вихідний день – субота,
останній день місяця – санітарний.

Історія створення ВЛІМ ЛОУНБ

Час заснування бібліотеки сягає повоєнних років, а саме – 1947 року, коли була заснована перша в Галичині Львівська бібліотека іноземної літератури № 3. Назва бібліотеки перманентно змінювалась: Львівська міська бібліотека іноземної літератури № 3(1947 р.), у 1967 р. – ім. Юліуша Фучика, а з 1976 р. – відділ літератури іноземними мовами Львівської державної обласної універсальної наукової бібліотеки). Її фундатор – львівський художник-аквареліст, бібліофіл Омелян Масляк, старший син відомої в Україні родини Масляків, яка вписала яскраву сторінку до культурного життя Львівщини кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя.

Відомості про родину Масляків

Голова родини Масляків Володимир-Іван (1858–1924) – письменник, публіцист, редактор «Нового дзеркала» – учителював у гімназіях Тарнова (Польща), Станіславова, Перемишля, Золочева, Коломиї, Бучачи, Львова. За вільнодумство піддавався арешту, забороні вчителювати. Свої поетичні та прозові твори публікував у часописах: «Ластівка», «Слово», «Весна», «Родимий листок», «Зоря», «Зеркало», «Діло», «Нова реформа» (Польща), «Кур’єр Львовскі» (Польща), «Дзєннік Познаньский» (Польща). Користувався літературними псевдонімами: «Залуквич», «Бережанець», «Влодзьо», «Вуйцьо», «Паляничка», «Ратай», «Судислав», «Шило», «Яромир», його перу належать: збірка народнопісенних віршів «Поезії Т. І.» (1886), у співавторстві з А. Вахнянином кантата «Тебе днесь витаємо», сатирична повість «Кістяк Гольбейна» (1891-1896), поетичні збірки «З чорного шляху» (1897); «На великі роковини» (1893), «Поетова побіда» (1902). Творча різножанровість – балади, поезії, історичні пісні, поетичні гуморески – демонструвала розмах таланту. Легкий стиль забезпечував визнання і популярність.

Молодший син Володимира, Степан-Юрій (1895-1960), обрав батьківську стезю, досліджував творчість чеських письменників: М. Майєрової, Я. Гашека, І. Ольбрахта, К. Свєтлої. Його письменницький доробок містить: епічну поему «Пролом», переклади з чеської мови романів Я. Гашека «Пригоди доброго вояки Швейка», А. Ірасека «Ліхтар», І. Ольбрахта «Микола Шугай розбійник», К. Свєтлої «Дзвінкова королева», з польської мови – А. Асника, М. Конопницької, А. Міцкевича, Ю. Словацького, Ю. Тувіма. Польською мовою він перекладав твори Л. Глібова, Н. Забіли, М. Ісаковського, С. Маршака, Л. Первомайського, М. Рильського, В. Сосюри, О. Суркова, П. Тичини, Ю. Федьковича, Т. Шевченка. Відомі й переклади з італійської, німецької, словацької, французької мов, а також переклади 17-х лібрето до опер.

Фундатор Львівської бібліотеки іноземної літератури

Народився Омелян Масляк 1893 року в селі Яслі (нині територія Польщі). Навчаючись у Львівській академії мистецтв, пройшов школу таких відомих майстрів, як Ф. Вигжевальський, С. Обста, І. Труш. Починаючи з 1915 до 1918 року продовжував своє навчання за кордоном у приватних студіях мюнхенських майстрів. Не зупиняючись на досягнутому, він здобув політехнічну освіту у Віденському університеті.

Як художник Омелян Масляк спеціалізувався саме в акварельному малярстві. Перші картини він представляє на виставці сучасного малярства Галицької України (1919). Наступні роки (1919-1929) пов’язані з подорожами дорогами Австрії, північної Італії, Чехословаччини, Угорщини, Югославії, у результаті яких виникали нові пейзажні цикли. Кінець 30-х років характерний створенням низки полотен із ландшафтом Галичини та Полісся. Найчастіше він малює околиці Львова.

1939 року Омелян закінчив студії бібліотекознавства у Львові і наступного ж року дістав посаду директора Львівської міської бібліотеки для дорослих.

Друга світова війна внесла свої коректи в життя О. Масляка. Окупанти все руйнували на своєму шляху. Галичина потерпала від розрухи, арештів, голоду. Масове вичищення євреїв наводило жах на мешканців Львова, де були створені так звані «гетто». Співчуття і страх перед покаранням за допомогу єврейському населенню долали одне одного, коли Омелян Масляк разом із своїми родичами Наталією Щирбою та її матір’ю усе ж вирішили рятувати переслідуваних євреїв від вірної смерті. Вони переховували їх у приміщенні бібліотеки, вдома, про що детально розповідала Наталія Щирба на святкуванні 100-річного ювілею Омеляна Масляка у відділі літератури іноземними мовами ЛДОУНБ. Серед урятованих були навіть немовлята.

Під час війни німці зазвичай не допускали місцеве населення до урядових і керівних посад, тому Омеляна Масляка було понижено до посади простого бібліотекаря. Художник поринає із головою у малярство, що згодом дало бажані результати. 1944 року його приймають до Спілки художників України. Цього ж року він був поновлений у попередній посаді директора.

У повоєнні роки зачинені монастирі, церкви, покинуті напризволяще пусті квартири вивезених, розстріляних громадян або емігрантів повнились різномовною літературою, серед якої траплялись чудові приватні колекції львівської інтелігенції. Цей факт не міг пройти повз увагу книголюба і бібліофіла. І от фірою, запряженою кіньми, Омелян Масляк їздив вулицями і околицями Львова, збираючи майбутній початковий фонд бібліотеки іноземної літератури. Привезену літературу він згромаджував на п’ятому поверсі бібліотеки для дорослих. Коли кімната була заповнена до стелі, а література в ній налічувала близько трьохсот тисяч видань, він звернувся до Управління культури з проханням зареєструвати новоутворену бібліотеку. І йому не відмовили.

Згодом, детальний перегляд наявної літератури перевищив його первинний задум створити для потреб населення польську бібліотеку. Існували всі передумови для відкриття першої у Галичині Львівської бібліотеки іноземної літератури. Спочатку це було декілька стелажів, виділених із фондів міської бібліотеки, якими користувались мешканці польського походження. А з 1947 року нещодавно зареєстрована Львівська міська бібліотека іноземної літератури № 3 розпочала свою власну історію. Величезний необлікований фонд чекав працьовитих рук бібліотекарів. Література була поділена за трьома напрямами: наукова, стародруки та художня. Книжки обліковувались і проходили бібліотечну обробку. Самостійна бібліотека починала повнокровно функціонувати. Директор взявся до формування фондів, колективу, організації обслуговування населення. Та, як кажуть, не судилось...

У 1949 році Омеляна Масляка звинуватили в переховуванні недозволеної літератури, наслідком чого були не догана, не звільнення, а... арешт! Лише у 1951 році йому винесли остаточний вирок: відповідно до рішення Львівського обласного суду за статтею 54-10 Карного кодексу УРСР його позбавили волі терміном на 10 років із висланням до Магадану. Факт появи новоствореної бібліотеки з цінним книгозбором привернув увагу великих бібліотек Львова, а незабаром і союзної столиці, її планували зробити відділом Обласної бібліотеки для дорослих і навіть філією Всесоюзної державної бібліотеки іноземної літератури (ВДБІЛ) у Москві. Та в результаті, після арешту фундатора, у 1951 році бібліотека стала книжковим донором для ВДБІЛ: 100 000 видань найціннішої, ретельно відібраної представником із Москви, літератури і 3 000 річних комплектів періодики переважно ХІХ ст. помандрували до нових господарів. Списків незаінвентаризованої літератури не було складено, лише зазначено, що за мовним поділом це була література: польською (42%), німецькою (30%), англійською (8%), латинською (2%), грецькою (2%), італійською (3%), чеською (3%) та іншими (10%) мовами; за галузевим поділом: історія (20%), філософія (10%), право (15%), літературознавство (15%), економіка (10%), мистецтво (10%), мовознавство (7%), медицина (8%), техніка (5%); за видами видань: книги, з яких до 1800 року – 20%, однотомні видання – 30%, а також періодика ХІХ ст. близько 20%. Усього було вилучено документів на суму 840 тисяч руб. Тож, з наявних 300 000 книжок, зібраних фундатором на 01. 01. 1951 року було прийнято на облік лише 25 352 екземплярів книг.

У 1954 році О. Масляка звільнили за відсутністю факту злочину, проте лише в 1964 році цілком реабілітували. Відновити здоров’я йому вже не вдалося. З тюрми Омелян Масляк вийшов зовсім іншою людиною. Останні роки життя знайомі та друзі пам’ятають його розгубленим, знедоленим, безпритульним. Помер Омелян Масляк 19 червня 1972 року у Львові. Місце поховання залишається невідомим1.

Книжкові фонди, масові заходи

Книжковий фонд 50-х років зростав завдяки комплектуванню у бібколекторах Львова, Ужгорода, Вільнюса. Започаткований у 1951 році книгообмін із ВДБІЛ розширився до контактів із Всесоюзною книжковою палатою, Міжнародною книгою, Держполітвидавом. Книгозбірня купувала книжки не лише у львівських букіністів, а й у московських книготоргах, отримувала їх у дар із бібліотек ім. В. Стефаника АН України, ім. М. Салтикова-Щедріна (Ленінград), із Товариства радянсько-польської дружби, з Львівської картинної галереї. Розпочався міжнародний книгообмін із Китаєм, Берліном, Белградом, Варшавою, Прагою, Братиславою. Та все ж у книжковому репертуарі з огляду на регіон переважала література польською мовою.

На початок 60-х років бібліотека стала структурно повноцінною: був відкритий читальний зал, розгорнута робота МБА з 32-ма районними бібліотеками Львівської області, розвивався міжнародний книгообмін, проводилась масова робота у формі книжкових виставок, читацьких конференцій, бесід, лекцій, літературних вечорів, консультацій для вивчаючих іноземні мови, функціонувало довідково-бібліографічне обслуговування, були складені читацький систематичний і службові систематичний та алфавітний каталоги. Бібліотека перетворилась на обласний культурний осередок іноземної книги під методичним керівництвом ВДБІЛ. Можливо саме тому пропозицію стати філією ВДБІЛ підтримала тогочасна науково-культурна львівська еліта: ректор ЛДУ ім. І. Франка Є. К. Лазаренко, директор Інституту суспільних наук АН УРСР І. П. Крип’якевич, доктори філологічних наук, професори І. С. Свєнціцький, І. М. Рудницький, Д. Л. Похилевич та ін.

70–80 роки проходили під гаслом всеукраїнської централізації і бібліотека стала відділом літератури іноземними мовами (ВЛІМ) Львівської державної обласної універсальної наукової бібліотеки. Цей період для відділу характерний належним рівнем планового комплектування, асигнувань на придбання літератури, кількісним і якісним зростанням книжкового фонду. 3’явилися нові вітчизняні (Київська бібліотека КПУ, Ленінградська публічна бібліотека) і міжнародні (бібліотеки: Пряшівська, Жешувська, Варшавського університету, музею ім. В. Бронєвського, Матіци Словацької, Софіївського університету) джерела комплектування. Впроваджувався набагато інтенсивніший міжнародний обмін пресою. У галузевому співвідношенні помітно зросла кількість літератури з мовознавства, літературознавства, мистецтва. У фонді вималювалась чітка картина мовного співвідношення: польська мова – 36 %, німецька – 25 %, англійська – 15 %, французька – 10 %, чеська і словацька – 6,5 %, болгарська, угорська, румунська по 2 %, інші загалом – близько 3%. Приблизно такою вона збереглась і дотепер.

У цей період формувався науковий підхід до комплектування літературою гуманітарного змісту, проводилась науково-дослідницька робота краєзнавчого напряму, активізувалась співучасть відділу в соціологічних дослідженнях ЛДОУНБ, а саме – «Бібліотечні фонди ЛДОУНБ: стаж, перспективи розвитку і використання» (1976-1986 рр.)

Різноплановий розвиток організаційно-масової діяльності призвів до створення при бібліотеці гуртків із вивчення іноземних мов, засідань секції перекладачів, клубу «Цікаві подорожі». Були відкриті філії у нових районах міста, при будинку «Дружби народів». Значні успіхи спостерігалися у міжнародному книгообміні. Зав’язались тісні контакти з культурними товариствами Львівщини, зокрема, з Товариством польської культури Львова та товариством «Ческословенска беседа».

Книгозбірня організовувала багато літературно-тематичних вечорів, брала участь у наукових конференціях, надавала методичну допомогу районним бібліотекам.

За період 60–80-х років книгозбірнею було придбано багато літератури довідкового та гуманітарного змісту, видано п’ять бібліографічних покажчиків («С. Жеромський», «Д. Алігієрі», «В. Броневський в Українській РСР», «Львівський період життя і творчості Т. Боя-Желенського», «Т. Шевченко в німецьких перекладах і критиці»). Було започатковане спільне видання покажчика періодичних видань наукових бібліотек Львова за участі НБ ім. В. Стефаника АН України та НБ ЛДУ ім. І. Франка.

Завдячуючи статусу Обласної наукової бібліотеки, починаючи з 1984 року, впродовж десяти років відділ був депозитарієм Паризького прес-центру ЮНЕСКО з питань освіти, науки, культури, що допомагало плідно співпрацювати з учителями та викладачами іноземних мов.

Різновид джерел комплектування 90-х років свідчить про поступовий перехід від планової державної мережі книгопостачання до самостійної для кожної, окремо взятої бібліотеки. Прийшов час на зміну форм і методів діяльності. Нововведені  послуги дозволяли закуповувати найпопулярніші видання у букіністичних крамницях, на ярмарках, у видавництвах. Були і свої мінуси, адже стихійне комплектування не сприяло його науковому характеру. Своєрідними книжковими спонсорами відділу стали: фонд Сороса, американсько-українська благочинна фундація «Сейбр-Світло», Товариство польської культури Львова, Федерація польських організацій в Україні, Варшавський інститут книжки і читання, Львівське товариство «Ческа беседа», «Ротарі» клуб, Британська рада, Французький культурний центр, такі видавництва як «Пшедсвіт» (Польща), «Чительнік» (Польща), «Світ» (Львів), «Каменяр» (Львів), школи з викладанням польської мови, міжнародні партнери з Польщі, Словаччини, Німеччини.

Книжковий фонд збагатили приватні колекції І. Лозинського, М. Марченка, О. Охрімовича, О. Першиної, міжнародна виставка угорської книги з Києва, подарунки товариства «Остропагільфе» (м. Штарнберг) та ін. Будучи книжковою базою Методичного центру вчителів іноземних мов, бібліотека організовувала семінари центру, займалась розробкою тематичних методичних та рекомендаційних матеріалів для учителів : «Країнознавство в питаннях і відповідях» (1996 р.), «Довідкові видання – сховище і постачальник неосяжної універсальної інформації, набутої людством» (1998 р.), «Світочі польської поезії: Адам Міцкевич (1798-1855)». У її стінах проходили практику студенти слов’янського відділення ЛДУ ім. І. Франка.

Науково-популяризаторська та дослідницька діяльність ВЛІМ ЛДОУНБ полягала у виданні: каталогу персональної виставки графічних творів, експонованих у відділі «Василь Гудак» (1995 р.), бібліографічних покажчиків «Василь Гудак» (1995 р.), «Родинна когорта Масляків» (1995 р.) «Іван Лозинський» (1997 р.), «Нонна Копистянська» (1999 р.), матеріалів Міжнародної конференції, присвяченої 50-річчю заснування Львівської бібліотеки іноземної літератури (з 1976 р. відділу літератури іноземними мовами ЛДОУНБ) «Іноземна книга у Львові» (1998 р.), у співучасті в соціологічних дослідженнях, а саме: «Провідні категорії читачів та удосконалення їх обслуговування» (1990, 1992 рр.), «Бібліотечне обслуговування національних меншин, читацькі потреби польського населення» (1993 р.) і «Підвищення ефективності використання нових надходжень провідними категоріями читачів» (1993 р.), «Читачі ЛДОУНБ: студент-читач (1996 р.), науковець-читач» (1997 р.). Святкування 130-річчя заснування товариства «Ческа беседа» (1997) проходило у ВЛІМ ЛОУНБ. Урочиста академія, присвячена пам'яті чехословацького політичного та військового діяча Ростислава Штефаніка (80-річчя від дня загибелі) проводилась у ВЛІМ ЛОУНБ за участі словацького та чеського товариств (1999).

Працівники ВЛІМ ЛДОУНБ здійснювали самостійні краєзнавчі розвідки життя і творчості діячів світової культури у Львові (Т. Горст, Я. Каспрович, М. Конопницька, С. Лем, О. Масляк, Й. Рот, А. Фредро), перекладами світового письменства (П. Верлен, В. Гюго, Я. Каспрович, С. Лем, Г. Посвятовська, О. Фредро, В. Шимборська, М. Ясножевська-Павліковська), висвітлювали на сторінках преси бібліотечну діяльність (конференції, вечори, презентації, виставки образотворчого мистецтва).

Фундатори та послідовники

Фундаторів вибирає час, а от послідовників – спільнота. Після Омеляна Масляка на посаді директора працювала Майя Фонова (1949-1951 рр.) На її долю випало опрацювання найпершої періодики, започаткування масових заходів, складання робочого каталогу. Після виїзду її на постійне проживання до Києва бібліотеку очолив Ігор Нефьодов (1951 р.). Під його керівництвом повним ходом йшла робота з книгами: література була поділена за трьома напрямами – наукова, художня, стародруки і проходила первісне опрацювання. Після звільнення з посади директора І. Нефьодова тимчасово виконуюча обов’язки Марина Алексишина (1951-1956 рр.) почала керівництво з відчутної втрати книгофонду. Саме за її керівництва левова частина (100 000 екз.) у вигляді книгообміну поступила в розпорядження ВДБІЛ (Москва). Згодом директорство перейшло до Гната Журбенка (1956–1957 рр.). Попри налагоджену роботу книгозбірні йому дістався у спадок добре розвинений міжнародний книгообмін і прекрасний колектив. Але по-справжньому розгорнути всі види бібліотечної роботи вдалось його наступнику – Івану Лозинському. Спираючись на корифеїв бібліотечної справи Франциску Мусянович, Ольгу Ранцову, Нестора Рудницького, він досягнув незмінного успіху в бібліотечній роботі. Франциска Мусянович була єдиним очевидцем усіх етапів становлення бібліотеки, придбання і втрати найціннішої частини фонду, самовідданої праці колег.

Гідною зміною найстаршого покоління книгозбірні стали Тереза Файлер, Чеслава Лемішка, Валентина Боднар, Володимир Кулик, Дарія Михальчишин. Саме вони створили позитивний імідж бібліотеці своїм високим професіоналізмом, ввічливим і якісним обслуговуванням читачів, саме їм належить продовження бібліотечних традицій, таких, як сімейне читання, консультації і курси для вивчаючих іноземні мови. Для багатьох із них бібліотека була не тільки скарбницею знань, улюбленою роботою, а й другою рідною домівкою2. Їх незмінним керівником протягом 35 років залишався Іван Лозинський (1927-1992). Загальним результатом сорокарічної (1952-1992) праці на літературному поприщі були 415 науково-популярних статей, рецензій, з яких 356 були написані українською, 42 російською, 16 польською, одна чеською мовами. Цей доробок опублікований у 52-х часописах, а саме: 35-ти українських (18-ти журналах і 17-ти газетах) та 17-ти закордонних (13 журналах і 4 газетах) з Варшави, Жешува, Кросно, Москви, Парижа, Праги, Пряшева, Софії, Торонто. Відомості про його автора занесені в «Українську літературну енциклопедію» (К., 1998), у бібліографічні видання провідних філологічних українських і закордонних часописів: «Polska bibliografia literacka» (Warszawa, 1965), «Sto padesàt let česko-ukrainský literàrních styků 1814-1964» (Praga, 1968), «Слов’янська філологія на Україні (1958-1962), (1963-1967), (1968-1976), (1977-1981)» (К., 1968; 1978-1979; 1983), «Філологічні науки на Україні (1978-1987)» (К., 1980-1989), «Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті: В. 5 т. Т. 4.» (К., 1991), «Журнал іноземної літератури «Всесвіт» у ХХ сторіччі (1925-2000): Бібліогр. покаж.» (К., 2004).

До творчого надбання Івана Лозинського також належать: бібліографічний покажчик «Львівський період життя і творчості Tадеуша Боя-Желенського» (1984 р.), вступні статті до покажчиків «Т.Г. Шевченко в німецьких переклададх та критиці (1843-1917)» (1968 р.), «Владислав Бронєвський в Українській РСР» (1971 р., упорядник В. Кулик) та «Данте крізь українську призму» (1970 р., упорядник М. Мороз), опрацювання та коментарі листів українських і польських письменників Олександра Гаврилюка до Владислава Бронєвського, Ванди Василевської, Владислава Ковальського, Леона Кручковського, Леона Пастернака до редактора журналу «Sygnały» Кароля Курилюка, Марії Домбровської, Єжи Путрамента, невідомих листів Бруна Шульца, Ст. Р. Добровольського та ін., взяте інтерв’ю у польського біографа Барбари Вінкльової, 10 рецензій, 6 перекладів статей, новел, нарисів з польської, чеської мов, у тому числі й переклад польською мовою короткого ілюстрованого путівника Пащук А., Деркач І. «Львів», численні гасла до п’ятитомної «Української літературної енциклопедії» (К., 1998), дванадцятитомної «Української радянської енциклопедії» (К., 1977-1985), «Радянської енциклопедії історії України», «Шевченківського словника». Типовою практикою об’ємних довідкових видань з численним авторським колективом у ті роки було залишати гасла без підпису, тому авторство деяких гасел не доведене.

Рукописи передані дружиною Ольгою Лозинською до Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника Національної академії наук України, де створений фонд І. М. Лозинського № 236, що налічує 80 тематичних папок (понад 10 000 аркушів) документальних матеріалів3.

Книгозбірня, наче людина, росте, мужніє, але... не старіє. На зміну попередньому поколінню прийшло сучасне: завідувач відділу Олександра Лук’яненко та працівники Маргарита Кривенко, Мирослава Гілета, Ірина Калиняк, Оксана Феношина. Не всі з них залишилися працювати у стінах книгозбірні дотепер, але кожен зробив помітний внесок у її історію та розвиток.

Початок ХХІ сторіччя ознаменувався виданням бібліографічних покажчиків: «Андрій Содомора» (2000 р.), «Стефанія Павлишин», каталогу «Сербська Лужиця у Львові» (2001 р.), збірки матеріалів міжвідомчого семінару «Іноземна книга у Львові» (2005 р.) Завідувач відділу, здійснила комплексне соціологічне дослідження під загальною назвою «Поліглот – користувач львівських наукових бібліотек» (2002-2004 рр.), що поділялось на етапи дослідження: «Студент-поліглот – користувач львівських наукових бібліотек» (2002 р.), відзначене на ІІ конкурсі на кращу науково-дослідну роботу обласних універсальних наукових бібліотек України Почесним дипломом ІІІ ступеня, «Спеціаліст-поліглот – користувач львівських наукових бібліотек» (2002 р.), «Науковець-поліглот – користувач львівських наукових бібліотек» (2004 р.).

Співпраця з національними спільнотами

У плідній співпраці з національними спільнотами проводилась цікава масова робота. Солідним заходом була славістична конференція «Українська школа в польському романтизмі» (Вінниця, 2001 р.). Матеріли конференції вийшли під патронатом Федерації польських організацій в Україні, Товариства польської культури Варшави та фундації «Допомога полякам на Сході». Саме у ВЛІМ ЛОУНБ було проведене святкування 80-річного ювілею польського лауреата Нобелівської премії у літературній сфері Віслави Шимборської (2003).

Активну участь проявила польська спільнота в організації літературно-мистецького вечора «Світ поетичних образів», присвяченому Рокові Польщі в Україні (2004). З польської сторони виступала поетка Н. Отко, з української – Д. Гриц. Вони презентували нові збірки поезій. Виставку витинанок, та виставку власно оформлених книг видавництва «Каменяр» представила майстер народної творчості З. Бодан. На 120-річчя від дня народження і 80-річчя від дня смерті чеського сатирика Ярослава Гашека було організовано літературно-мистецький вечір у ВЛІМ ЛОУНБ спільно з товариством «Ческа беседа» (2004). Серед запрошених були: Р. Лубківський, представники галицького кіноцентру, редактор видавництва «Кальварія», професор ЛНУ ім. І. Франка В. Моторний.

Літературно-мистецький вечір «Великих слів велика сила» (2005), присвячений Міжнародному дню поезії пройшов у колі викладачів кафедри слов’янської філології, полоністики, міжнародних відносин ЛНУ ім. І. Франка та товариства «Ческа беседа».

Переклад і видання видавництвом «Каменяр» поетичної збірки львівської поетеси Б. Обертинської «Око світу» (2006) фінансував польський консулат. Презентація збірки відбулась у виставковому залі польської громади Львова «Під стріхою». Завідувач відділу була нагороджена грамотою польського часопису «Lwowskie Spotkania» за популяризацію польської культури в Україні. ВЛІМ ЛОУНБ пропагував польський фонд і у виступах на радіохвилях польського радіо «Львівська хвиля» (11 березня 2006 р.).

У приміщенні відділу розміщена постійно діюча виставка світлин старого Львова польського періоду поч. ХХ ст. «Львів на старій фотографії».

Єврейське товариство організувало в приміщенні ВЛІМ ЛОУНБ виставку єврейської літератури до 90-річчя смерті письменника Шолом-Алейхема (2006).

Літературно-мистецький вечір «Класики та неокласики польської поезії» вшанував ювілярів польської поезії 2008 року: А. Міцкевича, Л. Стаффа, З. Герберта, В. Шимборську. З доповідями виступали викладачі ЛНУ ім. І. Франка, поезію читали студенти полоністики та польських шкіл під акомпанемент учнів музичної школи ім. С. Крушельницької.

У Львівському палаці мистецтв 20 лютого 2009 р. відбулась презентація першого українського перекладу роману Габріелі Запольської «Каська Каріатида» (перекладач – О. Лук’яненко) за участі видавництва «Каменяр», Польського консульства, часопису «Lwowskie Spotkania», Федерації польських організацій в Україні, Товариства польської культури Львова, польських і львівських акторів. За досягнення в популяризації польської культури була нагороджена відзнакою «Заслужений діяч польської культури».

У приміщенні обласної бібліотеки за участі відділу (огляд, книжкова виставка) відбулася презентація перекладу книжки Карела Чапека «Розмови з Масариком» (2010) на літературному вечорі, присвяченому 160-річчю від дня народження чеського філософа, соціолога, політичного та державного діяча, першого президента Чехословаччини Томаша Гаррига Масарика «Нова людина в новій Європі».

За участі ВЛІМ і консульства Чехії у Львові була організована фото та книжкова виставка «Письменник, що полюбляв парадокси» (2010), присвячена 120-річчю від дня народження чеського поета Карела Чапека. Бібліографічний огляд провів бібліотекар ВЛІМ ЛОУНБ О. Моторний.

У літературно-мистецькому вечорі, присвяченому пам’яті львівського педагога, письменника, перекладача Степана Масляка «І час твій берег ще не миє» (2010) взяли участь викладачі та аспіранти кафедри слов’янської філології ЛНУ ім. І. Франка професор В. Моторний та Н. Брилинська, голова львівського відділення Спілки письменників України М. Якубовська, к.ф.н., докторант інституту літератури ім. Т. Шевченка І. Лучук, викладачі та студенти ЛВМА доцент Марія Процев’ят і її вихованці О. Муль та І. Кузьмич. На вечорі була присутня консул Чеської республіки в Україні Мартіна Павлітова Мухова.

З грецькою общиною «Еллінес» (2010) у приміщенні ЛОУНБ був проведений спільний із видавництвом «Літопис» та Італійським інститутом культури в Україні захід, на якому презентували книжку Індро Монтанеллі «Історія греків», перекладену Ю. Педаном.

 

Завідувач ВЛІМ ЛОУНБ – Олександра Лук’яненко

Провідний бібліотекар сектору опрацювання літератури – Мирослава Гілета

Провідний бібліотекар сектору читального залу – Ірина Калиняк

Бібліотекар ІІ категорій сектору читального залу – Марія Демещенко

Провідний бібліотекар сектору абонемента – Оксана Феношина

 



1. О. Лук’яненко. Слово про Омеляна Масляка // Іноземна книга у Львові: Матеріали міжнар. наук. конф., (20–21 жовт. 1997 р.). – Львів, 1998. – С. 99.

2. О. Лук’яненко. Львівській бібліотеці іноземної літератури — п’ятдесят // Іноземна книга у Львові: Матеріали міжнар. наук. конф., (20–21 жовт. 1997 р.). – Львів, 1998. – С. 5-11.

3. О. Лук’яненко. Vita memoriae // Бібліотечний вісник. – 2007. – № 3. – С. 31-34.

 

 

Лічильник

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterToday46
mod_vvisit_counterYesterday479
mod_vvisit_counterThis week1169
mod_vvisit_counterLast week2229
mod_vvisit_counterThis month826
mod_vvisit_counterLast month18683
mod_vvisit_counterAll days3266226

We have: 22 guests online
Your IP: 34.204.180.223
 , 
Today: серп. 03, 2021

Партнери

Банер
Банер
Банер
Банер

МИ В СОЦМЕРЕЖАХ

Банер

Соцмережі

AddThis Social Bookmark Button