24 серпня у великій читальній залі нашої бібліотеки розгорнуто тематичну виставку «Незалежній Україні слава нині і вовік» (до 32-ї річниці незалежності України). Виставка експонує книжкові та періодичні видання, присвячені проголошенню незалежності України – як давніші, так і сучасні видання.

Першим важливим кроком на шляху до незалежності було схвалення Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 р. В СРСР швидко набирали силу відцентрові тенденції, тому глава СРСР М. Горбачов ініціював підписання нового союзного договору. Як наслідок, 2 жовтня на площі Жовтневої революції (нині – Майдан Незалежності) у Києві розпочалося голодування студентів, що дістало назву «Революція на граніті».

24 серпня у великій читальній залі нашої книгозбірні розгорнуто виставку «Незламний борець за незалежність України», присвячену 95-річчю від дня народження політичного та громадського діяча, дипломата, письменника і юриста Левка Лук’яненка. Радянський дисидент, борець за незалежність України, Левко Лук’яненко був співзасновником та головою Української Гельсінської спілки, Української республіканської партії, народним депутатом України багатьох скликань. Він – співавтор Декларації про державний суверенітет України, автор Акту проголошення незалежності України, Герой України (2005).

Напередодні Дня прапора львівські екскурсоводи вислухали розповідь Івана Сварника про облоги Львова Хмельницьким 1648 і 1655 років. Очевидці пишуть, що над Хмельницьким у першому разі несли хоругву з його гербом. Якими були інші козацькі стяги – джерела не пишуть. Натомість під 1655 р. зафіксовано, що козаки мали десятки різних прапорів, з гербами земель, воєводств та іншими зображеннями. Історик пояснив, якими були земельні герби Руського, Белзького, Волинського, Подільського, Київського воєводств та різних українських земель. В кількох із цих знаків (Руське, Подільське воєводства, Перемиська земля) поєднювалися синя і жовта барви. В інших були червоні й білі зображення – Київське, Волинське воєводства. Біло-червоними були й хоругви з теренів Великого Литовського князівства. Також історик розповів про використання козаками подарованих їм прапорів. Зокрема, 1594 р. запорожці отримали хоругву від германського імператора з чорним орлом. Дорошенко мав «санджаки» (прапори) від турецького султана. Отож протягом століть на наших землях побутували різні символи й різні кольорові поєднання. Синьо-жовті кольори відомі від Грюндвальдської битви 1410 р. Під ними воювали наші галичани в кількох полках Руського воєводства (землі). Саме з цього часу можна починати традиції синьо-жовтого прапора.

14 серпня, саме в день народження, у бібліотеці відзначили 150-ліття Івана БОБЕРСЬКОГО, видатного організатора спортивного життя в Галичині, педагога й політика.

Відкриваючи вечір, Іван Сварник процитував уривок з листа І. Боберського до В. Дорошенка про потребу збирати й зберігати для нащадків особисті архіви відомих діячів, адже кожен такий документ – «кусень історії цілого громадянства». Особистий архів Боберського зберігається в Історичному архіві у Львові і зараз доступний для дослідників. Іванові Боберському, на думку директора бібліотеки, дуже пощастило (мабуть, навіть більше ніж Бандері) – у наш час він отримав свого біографа – вченого Андрія Сову, який не лише старанно й послідовно вивчає все пов’язане з життям і діяльністю цієї видатної особистості, але й дуже багато робить для увічнення його пам’яті.