10 жовтня, не доживши до свого 95-річчя, яке б ми святкували 6 листопада, відійшов у вічність Микола Петренко – очевидно, найстарший із львівських письменників. Бог дав йому довге життя, аби він розповів нам про голодомор, пережитий на рідній Полтавщині, про німецькі й радянські табори – концентраційні й фільтраційні, та найбільше – про все добре, що траплялося в житті, про гарних і порядних людей, про свою Полтавщину й Галичину, де прожив усе життя. До Львова він уперше потрапив, власне кажучи, не з власної волі – німці кинули його до Янівського концтабору за втечу з примусових робіт у Німеччині. Після війни й заслання Микола вступив до Львівського університету, закінчив журналістику. Працював у «Ленінській молоді», на Львівському телебаченні, був кореспондентом «Літературної України». Зазнав репресій за «націоналізм». Автор понад 100 книг поезії, прози, драматургії, творів для дітей. Лауреат літературних премій ім. П. Тичини, Ю. Яновського, М. Шашкевича, Б. Лепкого та ін.

Працівники бібліотеки не раз мали нагоду спілкуватися з цією чудовою людиною, востаннє – в рік його 90-ліття, коли за допомогою скайп-зв’язку Миколу Євгеновича вітали наші колеги з Полтави. Також у 2015 році нашими працівниками було підготовлено біобібліографічний нарис «Шукач істини. Микола Петренко».

Світла пам’ять про видатного письменника й свідомого українця Миколу Петренка житиме з нами, доки живуть бібліотеки з його творами.