Проводити екскурсії відділом літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка для першокурсників ЛНУ ім. Івана Франка заведено в нашій книгозбірні мабуть ще з 90-х років минулого сторіччя. Сьогодні екскурсію відділом з бібліографічним оглядом довідкових, навчальних, літературознавчих і мовознавчих фондових видань було проведено для першокурсників слов’янської філології ЛНУ ім. Івана Франка, а саме для чехістів, словакістів, словенців та сербістів. Завідувач відділу ознайомила присутніх із історією заснування книгозбірні, розповіла про діяльність і долю її засновника Омеляна Масляка. Працівники читального залу презентували студентам необхідні для їх п’ятирічного навчання фондові видання, видали для домашнього користування із абонемента навчальні посібники, вибрані студентами після лекції. Після ознайомлення із фондом абонемента студенти брали для домашнього самостійного вивчення мов навіть посібники та розмовники з арабської, китайської, іспанської, англійської мов. Працівники книгозбірні розповіли присутнім як користуватися ДБА, картотеками відділу та ознайомили їх із сучасними правилами опису видань.

У понеділок, 1 вересня, історик Іван СВАРНИК розповідав усім охочим (очевидно, через відпустки їх було не дуже багато) про пам’ятники Львова.

Першим пам’ятником, тобто зображенням, виготовленим у тривкому матеріалі, можна вважати знайдену в сер. ХІХ ст. на схилі Цитаделі «бабу» - антропоморфну постать, як припускав Ж. Паулі, дохристиянського божества, якому поклонялися наші предки десь у VІІІ-ІХ ст. Про неї згадано в путівнику Кунасевича. На острові в р-ні «Жоржа» була фігура св. Яна, що стояла тут тривалий час. Богородиця прикрашала джерело на нинішній пл. Міцкевича, Архангел Михаїл – Королівський арсенал. На поч. ХVІІІ ст. перед Бернардинами спорудили величавий пам’ятник Янові з Дуклі, менша постать і досі прикрашає криницю на монастирському подвір’ї. Ринкову площу, як пише Крип’якевич, оздоблювала велика «спіжева» постать німфи Мелюзини, а з к. ХVІІІ античних божеств Нептуна, Адоніса, Амфітрити, Артеміди (Г. Вітвер). Першим пошануванням історичного діяча був монумент гетьманові Яблоновському, встановлений на бастеї Низького замку на поч. ХVІІІ ст. Доля його виявилася нещасливою – його багато разів переміщували на інше місце, врешті він опинився на смітнику, був реставрований славним П. Ойтелє. А в 1939 безслідно зник. Найдорожчим львівським пам’ятником був величний монумент А. Ґолуховському, губернаторові Галичини австрійської доби. Сама постать була з білого каррарського мармуру, постать Галичини з позолоченої бронзи, в постаменті використано кілька видів граніту. Однак поляки Львова не любили графа через його поступливість і лояльність до влади, пам’ятник не раз зневажали й псували. Далеко не всім сподобався і Міцкевич у центрі міста (1905, А. Попель, Г. Кузневич). Однак він припав до смаку М. Хрущову в 1939 і його залишили в місті й у радянський час (разом з повстанцями Кілінським і Ґловацьким). Натомість віддали Польщі пам’ятники А. Фредрові, Ф. Смольці, К. Уєйському, Яну ІІІ Собеському.

29 серпня у відділі мистецької літератури відбулась мистецька година «Герої XXI століття: пам’ятаємо про полеглих» до Дня пам’яті загиблих захисників України. Розпочала зустріч провідний бібліотекар відділу Мар’яна Особа. Сьогодні ми схиляємо голови перед тими, хто віддав своє життя за незалежність і свободу України. Це день, коли серце стискається від болю, але водночас наповнюється гордістю за наших Героїв. Це особливий день, нагода висловити шану і вдячність.

День пам’яті держава започаткувала в 2019 році. Саме 29 серпня, бо з цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році. Тоді російське керівництво – традиційно для себе – порушило домовленості: українських військових розстріляли, коли вони колонами проходили тим, що мало бути «зеленим коридором». Їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тому символ цього дня – соняшник…