29 липня у великій залі бібліотеки точилася бесіда про трагічну сторінку нашої галицької історії – героїчну загибель Ольги Басараб 12 лютого 1924 року.

Ольга з Левицьких Басараб прожила недовге – 34 роки – але насичене й активне життя. Вона народилась у Підгородді біля Рогатина 24 липня 1889 р. в священничій родині. Рано залишилася сиротою. Закінчила Дівочий інститут у Перемишлі. Під впливом брата Северина стала активною діячкою «Пласту». Напередодні І Світової війни разом із О. Степаніною й Г. Дмитерко стала організаторкою жіночої чоти УСС. Активно працювала в Комітеті допомоги пораненим і полоненим українським воякам у Відні й Комітеті допомоги цивільному населенню. Збирала пожертви, медикаменти, працювала у шпиталях. За харитативну діяльність нагороджена медаллю міжнародного Червоного Хреста. 1914 одружилася з Дмитром Басарабом, якого мобілізували до австрійського війська. 1915 він загинув на Італійському фронті. Також допомагала Міністерству закордонних справ УНР. Після війни закінчила Торговельну академію у Відні. Повернувшись до Львова, працювала в Ревізійному Союзі українських кооперативів. Також була в Головній управі «Союзу українок», у «Кружку любителів Львова», з 1923 в УВО.

26 липня у відділі мистецької літератури відбулася мистецька подорож книжково-ілюстративною виставкою «Він служив українському мистецтву» до сторіччя від дня народження видатного українського мистецтвознавця Володимира Овсійчука (1924-2016).

Про життєвий та творчий шлях Володимира Овсійчука – доктора мистецтвознавства, професора, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка та академічної премії ім. І. Франка, члена-кореспондента Академії мистецтв України, завідувача відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України розповіла завідувачка відділу мистецтв Надія Письменна. Вона коротко розказала Повністю представити значний творчий доробок митця досить складно: хокрема, були представлені монографії вченого «Майстри українського бароко: Жовківський художній осередок», де досліджуються ідейно-художні та стильові особливості українського мистецтва другої половини XVII – першої половини XVIII ст. та творчість майстрів бароко Юрія Шимоновича, Мартіно Альтомонте, Івана Рутковича, Йова Кондзелевича, Василя Петрановича, що працювали в Жовківському осередку; «Українське малярство Х-ХVIII ст.: проблеми кольору», де митцем було послідовно продемонстровано цілісний розвиток монументального і станкового живопису княжої доби, виявлено контакти з Візантією і водночас особливості пам’яток, які сформувалися на національному ґрунті; «Олекса Новаківський», в якій дослідник наче прокладає кладку через століття, демонструючи тяглість традицій кольору в мистецтві нашого краю, показуючи гарячий патріотизм, спрямування пензля Новаківського до монументальності, легенд та міфів; «Оповідь про ікону» в якій на основі богословської, історичної, мистецтвознавчої літератури розкривається її походження, розвиток і місце в іконостасі.

Організація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели українознавчий семінар «Нескореність українки: Ольга Басараб».

У вступному слові на заході пошанування української діячки Ольги Басараб, яка стала символом нескореності українки, а відтак нескореності української нації, завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич висловив такі світоглядні думки.

Ідеолог націоналізму Юрій Липа в статті «Українська жінка» писав про таких українок як Ольга Басараб: «…Власне, українка, як мало котра жінка в Європі, була зв’язана і з війною, і з героїчною військовістю. […] Багато їх було, багато їх є і ще багато буде тих українок, котрі потрапили залізом і вогнем боронити честі і слави України. Честь їм за це!»