5 травня у великій залі прозвучала розповідь Івана СВАРНИКА про Успенське братство у Львові та його документи.

Як зауважив історик, початки як братства, так і церкви, навколо якої воно згуртувалося, невідомі. Хроніст Д. Зубрицький стверджує, що братство при міській церкві згадується вже 1463 р., про нього пишуть, як про опікуна Онуфріївського монастиря. І. Шараневич стверджує, що міська церква існувала 1250 р., від заснування Львова. Отже, існувало й братство. На жаль, архів братства, попри велику хронологічну протяжність (1378-1944 рр.) й значний обсяг документів(3.418 справ) не містить саме найдавніших документів. Можливо, вони загинули у Варшаві (1944), куди їх посилали в королівську канцелярію для підтвердження привілеїв братства. Можливо в Римі, оскільки братство, приймаючи унію 1708 р., інтенсивно листувалося з папською нунціатурою і Святим престолом. Так чи інакше, вже у ХVІІІ ст. їх не було. Справу могли б з’ясувати археологічні розкопки в середмісті, в т. ч. і на Руській, які провадилися не так давно (2005 р.), однак завершити їх не вдалося.

Другого травня о 12 год. у відділі літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка (Львів, вул. Мулярська, 2а. Тел.: 255-36-27) відбулося дійство писанкування, тобто розписування писанок до Великодніх свят. Активісти відділу зібралися за круглим столом проти свята для заняття улюбленим хобі. Бажаючим приєднатися нагадуємо сам процес писанкування:

Розписують яєчка не тільки до Великодня, а й опісля. Починають писанкувати від Стрітення (15 лютого). Триває це магічне дійство до Зелених свят, або Трійці, яка цього року припадає на 23 травня. Отож, хто ще не розписав своєї писанки, зможе це зробити протягом півтора наступних місяців. У цьому занятті немає нічого складного.

1 травня в бібліотеці відкрилася оригінальна виставка «Жахливі квіти війни». Це своєрідні мистецькі твори, переважно квіткові композиції, виконані з незвичного матеріалу – уламків мін, снарядів, бомб, знайдених у Херсоні й Антонівці. Саме в цьому селі живе автор – самодіяльний митець і письменник ВасильЧайковський. Свого часу він був правоохоронцем, згодом викладав в Академії внутрішніх справ, займався спортом. До війни він очолював Херсонський осередок Всеукраїнської Федерації фрі-файту та контактних єдиноборств. Оскільки обстріли Херсонщини тривають безперервно, він має нескінченну кількість матеріалу для своїх творів. Розповідаючи про своє мистецтво, пан Чайковський каже, що до його творів можна й потрібно торкатися. Але обережно, бо уламки мають дуже гострі грані, об які легко порізатися. Як зауважив автор, у нашій бібліотеці це вже 18 локація виставки. Він побував у Києві, Чернівцях, Сколе й багатьох інших містах і містечках, де розповідав про війну. При цьому продає книжечку своїх спогадів, частину коштів передає на дрони й пишається тим, що допомагає нашому війську.