31 січня у великій читальній залі громадський активіст, режисер-аматор з Луганщини, автор проєкту «Пантеон Українських героїв» Євген Дзюба презентував запрошеним свій новий документальний фільм-оповідання (експериментальний варіант) «Полтавський «яструб» на Карпатах» – про сотника УПА, командира куреня спеціального призначення «Сіроманці» Дмитра Карпенка, який став першим кавалером вищого ордену УПА, і якби не випадкова куля у 1944 році, за свідченням сучасників, 27-річний «Яструб» міг би стати одним з найбільш прославлених командирів УПА.

На Китайський новий рік відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка вирішив провести під час засідання одного з занять курсів китайської мови чайну церемонію – одну з найбільших культурних багатств, яким сьогодні володіє Китай. Перші згадки про вдумливі чаювання зустрічаються в літописах династії Тан, яким понад 1200 років. Вже тоді китайська чайна церемонія описувалася як «ча дао», що означає «шлях чаю». Це не лише вшанування найдавнішого та найсмачнішого напою, естетика і характер якого досі вивчаються, а й прояв поваги до легендарних чаїв. Чайна церемонія в Китаї називається гунфу-ча, а її справжній зміст відкривається лише тому, хто розуміється на тонкощах церемонії. Спочатку чай в Китаї пили для здоров'я, як ліки. Чайна традиція почала формуватися в храмах, ченці цінували стан спокою, радості та гармонії, який дарував напій.

Організація української нації «Держава», Українське національне середовище, відділ україніки ЛОУНБ, Українське лікарське товариство у Львові та Клуб імені Юрія Липи провели круглий стіл «Іван Липа і “Братерство Тарасівців” в українському національному русі».

У вступному слові завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич висловив світоглядні думки і контексти висвітлення теми круглого столу.

Є відвічна українська нація, яка в історії мала різні історичні назви.

Є відвічний український національний рух до соборності і державності.

Останнього січневого понеділка бажаючі мали оказію поспілкуватися з істориком Іваном СВАРНИКОМ, який розповідав про найвідомішого у вузьких колах фахівців львівського ремісника Михайла Стефанишина, власника приватної фабрики художнього металу у Львові. Всі гості Львова милуються його виробами: дверима, брамами, балконами, сходами, хрестами на дзвіницях храмів, художнім металом наших цвинтарів. Безумовно, найвражаючими з естетичного погляду є металеві елементи «Дністра», бурси «Народного дому» на Лисенка, аптеки на Соборній, огорожі церков Петра і Павла, св. Миколи. Це справжні витвори ужиткового мистецтва, що органічно поєднують народні (зокрема гуцульські) мотиви й загальноєвропейську стилістику сецесії з рослинними мотивами. А разом з дахами, керамічними плитками, віконними й дверними прорізами, скульптурними деталями творять неповторний образ Львова к. ХІХ-поч. ХХ ст.