Першою ознакою присутності Шевченка у Львові можна вважати появу «Кобзаря» у крамниці Михайла Димета на пл. Ринок, 20. Це було 1862 р., тобто через рік після Шевченкової смерті. М. Димет був купцем, який торгував церковними речами, а водночас був активним громадським діячем, співзасновником Руського касина, товариств «Просвіта», «Руська Бесіда» та ін. «Кобзар» вийшов у друкарні Куліша 1860 р., а його поява в Галичині відіграла дуже важливу роль в усвідомленні загальноукраїнської єдності. Завдяки таким культурним діячам, як М. Качковський, Т. Грушкевич, І. Верхратський та ін., він поширився серед учнів і студентів, його переписували й читали галичани. Після заснування народовцями «Просвіти» (1868) твори Шевченка популяризувалися читальнями, використовувалися аматорськими театральними гуртками, їх друкували в «Зорі», календарях, окремими брошурами.

В останній день зими, 28 лютого,у великій читальній залі відбулося представлення громадськості монографії Вікторії Романчук про значення журналу «Універсум» для нашої країни. Дослідницю та її різноаспектний доробок, зокрема в галузі перекладу з англійської та німецької мов, представив батько, а водночас і шеф-редактор часопису Олег Романчук.

Він розповів про ідею створення видання, яке виходить у Львові вже 30 років. Зокрема, підкреслив тематику в галузі національної безпеки, яку журнал послідовно обговорює весь цей час. Однак проблема України, як сказав пан Олег, полягає в тому, що до порад фахівців не дослухаються політики.

Вікторія Романчук подякувала проф.С. Костеві за наукове керівництво дослідженням і розповіла про концептуальні засади видання, окреслені вже з перших чисел, про тематичну особливість часопису, який став феноменом України і єдиним журналом, який послідовно висвітлює проблеми державного та військового будівництва, російсько-українських взаємин, відновлення історичної пам’яті, статусу української мови, різноманітних аспектів економіки, культури, міжнародних стосунків та ін. Особливістю видання є його потужний інтелектуальний рівень і висока критичність. Цьому сприяє ретельний підбір авторів матеріалів, серед яких були Б. Гаврилишин,Є. Сверстюк, Я. Дашкевич, І. Драч, Ю. Щербак, І Дзюба, В. Морозов, О. Федорук, М. Жулинський та багато інших.

Коло українських організацій – Організація української нації «Держава», Українське національне середовище, Союз українок України, Ліга українських жінок, Львівська обласна організація організацій роботодавців та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Українка в історичному просторі нації», присвячений 5-й річниці від дня заснування Дня українки.

У вступному слові завідувач відділу україніки поет Євген Салевич виголосив привітання до Дня українки як свята українського жіночого світу, свята української ідентичності, свята нашої віри, любові, традиції, культури, свята наших коханих, наших сестер, наших матерів.

Як привітання він подав поетичні інтерпретації ідеї піднесення українки в українській родовій державі ідеолога українського націоналізму Юрія Липи за його творами «Український рід», «Українська раса» і такі власні світоглядні думки.

«Слова рід, нарід говорять нам про те, що головний зміст нашого існування – народжуваність.

Оборона народу, української ідентичности – це оборона української жінки, бо в ній тривалість нашого роду.

Оборонити українку в здоров’ї фізичному й духовному, в українській традиції та українському світогляді може тільки рідна родова держава.