|
Середа, 21 серпня 2024, 21:06 |
|
 Для екскурсовода простір між Руською і Підвальною – дуже вдячне місце. З одного боку тут Успенська церква поч. XVII й вежа Корнякта XVI ст., з другого Королівський арсенал і архів з австрійськими документами, зі сходу – австрійська гімназія (Зарицький, Лем). Врешті з півдня – імпозантна сецесійна будівля «Дністра» поч.. ХХ ст.
Як писало «Діло» після відкриття «Дністра»: «»Дністер» для русинів має особливе значінь, бо в самім середмістю старинного города Льва є видимим знаком розвитку і економічного поступу автохтонного населення краю». Будівля, спроектована Т. Обмінським і О. Лушринським і споруджена фірмою І. Левинського, є виразною пам’яткою української сецесії, характерною поєднанням європейських традицій (романські вікна 4 поверху, широке використання металу (фірма Стефанівського), керамічної плитки (автор О. Лушпинський) з характерними для Гуцульщини зелено-жовто-коричневими барвами й українського народного будівництва (стрімкі дахи, квадратна вежичка). Українськість підкреслюють два герби на головному фасаді – Галичини (лев, що спинається на скелю) й Наддніпрянщини (архангел Михаїл) з датою «1905». Це символ майбутньої Соборної України, до якої прагнули галичани на поч.. ХХ ст.
|
|
Детальніше...
|
|
|
Вівторок, 20 серпня 2024, 00:00 |
|
|
|
Четвер, 15 серпня 2024, 15:00 |
|
 Організація української нації «Держава», Резерв дивізії «Галичина» та відділ україніки ЛОУНБ провели презентацію нового видання українського бестселера — книги Юрія Тиса-Крохмалюка «Щоденник національного героя Селепка Лавочки».
Слово привітання знакової події виголосив директор ЛОУНБ, історик Іван Сварник. Він відзначив автора книги як фахового мілітарного історика і представив добірку його книг із фондів Бібліотеки, виданих у різних країнах світу.
 Вів презентацію громадський діяч Юрій Антоняк, який визначив контекст обговорення теми заходу, — творення образу національного героя з нібито дурника-вояка дивізії «Галичина» в українському мілітарному бестселері.
Історик, громадський діяч Олег Вітвіцький — автор передмови до згаданого нового видання Юрія Тиса-Крохмалюка висловив погляди видавництва «Українська видавнича справа» на концепцію книги, зокрема, про те, що передмову до неї мав подати вояк сучасної української армії в стилістиці автора твору.
|
|
Детальніше...
|
|
Четвер, 15 серпня 2024, 14:43 |
|
 12 серпня у великій читальній залі всі охочі могли почути розповідь історика Івана Сварника про собор св. Юра у Львові – головний храм не лише нашого міста, а й Галичини.
Перекази (їх подає хроніст Зиморович) стверджують, що храм заснував князь Лев Данилович для свого стрия Василька, який захотів стати ченцем. Як каже хроніст, попередньо князь убив дракона, який жив у печері під горою. Очевидно, це просто тлумачення відозви церкви – св.. Юрія-змієборця. Однак І. Крип’якевич в «Історичних проходах» нотує, що печера існувала ще в ХVIII ст. Первісна церква була дерев’яною і згоріла 1340 р. під час захоплення Львова краківським князем Казимиром. Однак її швидко відбудували. З 1341 р. до нас дійшла унікальна пам’ятка – церковний дзвін з написом «В літо 6849 соліян би колок сии святому Юрью при князи Дмитріи игуменом Євфимьем а писал Скора Яков». Згаданий князь – Дмитро-Любарт з литовської династії Гедиміновичів. Напис також свідчить, що церква була монастирською. Як виглядала ця церква невідомо. Збереглося зображення (на портреті Атаназія Шептицького) мурованої церкви, будівництво якої почали 1363 р., а завершили 1437. Це була невелика монастирська церква, мабуть триконхова, з крутим двосхилим дахом, з невеликим ліхтарем по центру. З 1539 р., коли на владичому престолі опинився Макарій Тучапський, церква була і монастирською і катедральною.
|
|
Детальніше...
|
|
Понеділок, 12 серпня 2024, 00:00 |
|
|
|
|
|
|
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>
|
|
Сторінка 10 з 107 |
