19 травня у великій залі бібліотеки історик Іван СВАРНИК розповів усім бажаючим про Кирила Трильовського – видатного політика, творця січово-стрілецького руху ХХ ст. Про вагу його як політика може служити такий епізод: 1 листопада 1918 Вільгельм Габсбург, перебуваючи в Чернівцях із Легіоном УСС, висловив бажання служити в українському війську. Однак Трильовський та інші політики відмовили йому, очікуючи негативної реакції Антанти (спогади о. Жака). Трильовський був членом Бойової Управи УСС і ЗУР, до якої входив як представник Селянсько-радикальної партії.

Кирило народився 6 травня 1864 р. в с. Богутині (п. Золочів) у родині священника. Вчився у гімназіях у Золочеві й Коломиї, в університетах Чернівців та Львова (юридичний ф-т). У студентські роки став членом Русько-української радикальної партії, входив до її управи. 1900 в с. Завалля Снятинського пов. організував перше пожежно-гімнастичне т-во «Січ», назва якого вказувала на козацькі традиції, а діяльність сприяла вихованню тверезості й здорового способу життя. Заснував мережу «Січей» в Галичині й Буковині, у міжвоєнну добу в Европі й Америці.

З 1901 мав адвокатську практику в Коломиї, потім Яблоневі. Водночас став організатором селянських страйків 1902 р. Також засновував читальні «Просвіти», 1904 в с. Іспас створив першу кооперативну «Народну спілку». 1908 у Станиславові очолив Головний січовий комітет (з 1913 у Львові), був його генеральним отаманом. Як впливовий політик, 1907 і 1911 обирався до віденського парламенту, 1913 – до Галицького сейму. З 1913, готуючись до майбутньої війни, заснував при Січовому Союзі напіввійськові структури СС. 1914 був ініціатором створення Легіону УСС, членом Бойової Управи, а також авторитетним членом ГУР і ЗУР у Відні. Трильовський був чудовим оратором, журналістом, написав десятки маршів і пісень для «Січей», видавав і редагував пісенники, газети, календарі, альманахи.

В роки визвольних змагань українські політики спробували перенести «Січі» на всю Україну. Товариство мало розвивати гімнастику, верхову їзду, фехтування, плавання, футбол, волейбол. Першу «Січ» 1919 створили у Вінниці за участі К. Трильовського. Подальшому поширенню «Січей» перешкодили воєнні події. З 1921 Трильовський на еміграції у Відні, був членом кодифікаційної комісії в екзильному уряді Петрушевича. У Відні створив робітниче т-во «Січ», брав участь у робітничій олімпіаді в Празі. 1927 повернувся в Галичину, був адвокатом у Коломиї і Гвіздці. Помер у Коломиї під час німецької окупації, похований на старому цвинтарі «Монастирок». Згодом тут поховали й доньку Чічку-Андрієвську та онучку Калину, прах яких перевезли з Мюнхена.