Наші земляки, які вже давненько живуть на Апенінському півострові, надіслали до бібліотеки пачку сучасної літератури італійською мовою. Це художня література, довідкові видання, серед яких слід виділити «Словник італійської літератури», путівники архітектурними й археологічними пам’ятками Італії, а також переклади з інших літератур на італійську. Отож, наші читачі можуть тепер вдосконалювати свої знання італійської.

Щиро дякуємо нашим землякам, які пам’ятають про Україну!

6 листопада у великій читальній залі нашої книгозбірні розгорнуто книжкову виставку до 100-річчя від дня народження відомого українського письменника. На виставці експонуються поетичні збірки і прозові твори автора, спогади, а також статті про його життєвий та творчий шлях. Відвідувачі мають змогу ознайомитися з найвідомішими книгами Миколи Петренка, серед яких «Лірика», «Сни про окраєць хліба», «Нагорна сповідь», «Завчасна проща», «Я – дух одвічної стихії», «Карби борні», «У Бога за пазухою», «Самозапалення свічі» та ін. Увазі читачів представлено також і видання нашої книгозбірні – біобібліографічний нарис «Шукач істини. Микола Петренко» (2015).

Запрошуємо всіх охочих відвідати нашу виставку.

3 листопада у великій читальній залі всі охочі могли послухати розповідь Івана Сварника про вчену,архівістку й палку шанувальницю Львова Луцію Харевичеву.

Як розповів історик, доля цієї талановитої жінки склалася драматично: 1939, з приходом «перших совітів», вона втратила свого коханого чоловіка, Здзіслава Харевича, а 1943 була й сама розстріляна фашистами в концтаборі Освєнцім за участь у польському підпільному русі.

Луція (Лукія) народилася 1897 р. в м. Чесанові (пол. Цєшанув) в родині повітового урядовця Яна Стшелецького й Цезарини Мікуловської, яка була українкою, донькою греко-католицького священника. Маму дуже любила, отож частину публікацій підписувала псевдонімом «Цезарина Мікуловська». Вищу освіту Лукія здобула у Кракові та Львові. Улюбленим професором здібної студентки був Ян Птасьнік, знаний фахівець з історії середньовіччя і спеціальних історичних дисциплін. Саме він прищепив Лукії повагу до джерел. Докторат вона захистила 1924 р., почала викладати в гімназії, стала секретарем часопису «Квартальнік гісторични». А 1926 р. професор запропонував Лукії стажування у Сорбонні. Там молода вчена познайомилася з ідеями славної школи «Анналів», яка пропагувала вивчення історії людини, а не держави, поглиблені студії соціології і культурології. Повернувшись до Львова, Лукія плідно зайнялася наукою. На основі архівних документів написала цікаві розвідки про історію міст (Львова, Золочева та ін.) і міщан, про торгівлю Львова, водогони, епідемії, про Чорну кам’яницю, про жінку в давній Речі Посполитій.