10 жовтня у відділі мистецької літератури відбувся майстер-клас з вибійки на тканині. Вибійка – один з видів українського декоративного мистецтва, що відіграє важливу роль в оформленні тканин та сучасних інтер’єрів. Орнаментальні вибійки широко застосовувалися в побуті українського народу для оздоблення строїв, килимів, обрусів, покривал, рушників. Особливого розвитку вибійка набула у 20-30-ті роки XX століття в епоху відродження українського мистецтва та в післявоєнний період. З погляду художнього оформлення тканини і розв’язання рапортних орнаментальних композицій візерунки українських вибійок цікаві для використання на практиці й донині. Важливу роль у художньому оформленні текстильних виробів відіграє колір. Вдалий вибір форми та розміру кольорових плям, їх співзвучність створюють гармонійне середовище, формують емоційний стан людини.

Уперше греки, як купці, зафіксовані у Львові 1382 р. Вони приїжджали на короткий період, розпродували товари й поверталися на батьківщину. До Львова греки переселялися не з самої Греції, а з Кафи, з генуезьких колоній у Криму, Причорномор’ї й Середземномор’ї. Після середини ХVІ ст. до міста прибула група греків з островів Хіос і Кандія (Кріт). Протягом ХV-ХVІІІ ст. громадянами Львова стали 22 греки. Більша частина їх прибула до нашого міста досить пізно - в ХVІІ-ХVІІІ ст. Серед них були заможні купці – Корнякти, Папари, Ланґиші. В Галичині греки активно конкурували з вірменами, які попередньо домінували в східній торгівлі, й жидами. У Львові греки (Михайло Корнякт, його брат Константин) у спілці з італійцями зосередили у своїх руках торгівлю грецькими винами (мускат і мальвазія), орендували для цього пивницю під ратушею, за яку платили 23, а потім 70 зл. на рік. Володіючи значними кошлами, греки легко знаходили порозуміння з королівським двором для отримання привілеїв і з магістратом Львова. Водночас, як православні, вони активно включилися в культурно-релігійний рух українців. У к. ХVІ ст. членами Успенського (Ставропігійського) братства стали Константин Корнякт, Яній Альвізій, Арфантес Маринетос, Яній Аффендик. Згодом сеньйорами братства були Гаврило Ланґиш, Михайло Альвізій, Костянтин Медзапета, Яній Мазаракі, Юрій Папара. Не виключено, що саме Папару на початку Хмельниччини пробували засудити за оптову закупівлю зброї для козаків. 1641 року 3 з 4 сеньйорів братства (Ланґиш, Альвізій, Медзапета) були греками. Але вплив греків на братство й заанґажованість у громадсько-політичні справи ніколи не були надто значними.