Помер Дмитро Павличко. Чудовий поет. Мудрий, ліричний, глибоко народний. Для багатьох він був втіленням галичан, які то боряться насмерть проти ворога, то пристосовуються до зміни обставин і переходять у «внутрішню опозицію», часом навіть уявну. Дмитро Павличко був суперечливою постаттю. Його то хвалили, то лаяли. Хвалили за сміливість, патріотизм, лаяли за конформізм. Згодом, із погляду вічности, історики культури й української літератури ХХ-ХХІ ст. зможуть дати його особистості значно об’єктивнішу оцінку. Врахують його вплив на покоління шістдесятників та й на не опозиційну до режиму інтелігенцію, яка знала напам’ять його знаменитого «Коли помер кривавий Торквемада», зачитувалася його сонетами, пишалася «Всесвітом», яким він певний час керував. У горбачовські часи він стрепенувся, з головою кинувся в політику, став одним із лідерів боротьби за самостійність України, співтворцем громадських рухів і політичних партій, а в кінцевому підсумку - нашої незалежності.

Провідне коло Організації української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл: «Українська дума і пісня у світі»: наукова спадщина Григорія Нудьги».

Вступне слово про видатного українського літературознавця, фольклориста, критика, подвижника української національної культури Григорія Нудьгу виголосив завідувач відділу україніки Євген Салевич.

Слово на круглому столі мали відомий письменник, перекладач,науковець Андрій Содомора, доктор історичних наук, поет Петро Шкраб’юк, директор ЛОУНБ, історик Іван Сварник, професор мистецтвознавства Роман Яців, професор фольклористики Ганна Сокіл, культурна діячка, голова товариства імені Олени Теліги Тетяна Шаленко, культурний діяч, оперний співак Роман Ковальчук, кандидат філософських наук Віктор Маринюк, заступник голови благодійного фонду імені Григорія Нудьги Тарас Галич.

105 років тому, 29 січня 1918 року, юні герої зробили неможливе ціною власного життя. Зі сходом сонця на Чернігівщині відбувся бій під Крутами. Сотня молодих українських хлопців зупинила більшовицьку навалу, яка насувалась на Київ, на чотири дні. У цей час відбувалися переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. 9 лютого 1918 року Брестський мирний договір було підписано. Він означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин. Цей бій став одним із символів незламності українського народу за свою свободу і незалежність.

26 січня у відділі мистецької літератури відбувся перегляд книжково-ілюстративної виставки «Відданість жанру» до 120-річчя від дня народження українського композитора Юлія Мейтуса (1903-1963) за участю соціальної групи з Львівського міського територіального центру під керівництвом Юлії Клим.

Завідувач відділу мистецької літератури Надія Письменна розповіла про композитора та ознайомила з нотними й монографічними виданнями.

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, народний артист України Юлій Сергійович Мейтус (1903-1997) увійшов в історію української музики насамперед як видатний оперний композитор. У його творчому доробку 17 опер, зокрема «Украдене щастя», «Вітрова донька», «Ярослав Мудрий» та інші, симфонічні, вокально-симфонічні твори (кантата «Клятва»), понад 200 романсів, балад, обробок народних пісень, музика до 50 драматичних вистав та кінофільмів.