Бернардинський монастир, що замикає вул. Личаківську з заходу, є чи не найулюбленішою для туристів пам’яткою XVII ст. Частково оточений оборонними мурами, він ефектно компенсує незбережені фортифікації середньовічного Львова й дозволяє побачити, як виглядало наше місто в давнину.

Перші ченці францисканського ордену, яких у Польщі звали бернардинцями (від першого монастиря). з’явилися у Львові в середині XV ст. на запрошення руського воєводи А. Одровонжа. Він виділив ділянку на передмісті, збудував перший дерев’яний монастир. Будівлю, однак, швидко спалили русини, бо вона була поруч із церквою. Монастир відбудували. 1506 р. він знову згорів під час нападу молдаван, але був відбудований. А 1600 ченці вирішили збудувати кам’яний монастир. Аби не створювати небезпеки для оборони Львова, спеціально створена комісія вирішила, що монастир має бути добре укріпленим. Його оточили високими мурами, що мали 2 вежі – зі сходу й півдня. Перша дійшла до нашого часу, а другу розібрали в ХІХ ст., коли прокладали колію кінного трамваю. Після фортифікацій почали будувати костел св.. Андрія. Першим архітектором, який завершив 1-й ярус у стилі італійського ренесансу й перекрив склепіння (1609), був Павло Римлянин, далі будував так само славний італієць Амвросій Прихильний. Однак закінчував будову Андреас Бемер із Вроцлава, надавши фасаду маньєристичного характеру. Освячення будівлі відбулося щойно 1630 р., коли завершили внутрішні розписи, спорудили вівтарі та ін. Сам монастир був розрахований не лише на 50-70 ченців. Від заснування й до 1946 р. тут була вища школа ордену, ченці здобували наукові звання. Частину келій відвели для військової залоги. Особливістю львівського монастиря було те, що він був одним із двох т. зв. військових монастирів Речі Посполитої, багато монахів були професійними вояками, які на старість ішли в монастир. Тому монастир витримував будь-які облоги й жодного разу не був здобутий ворогом. Мав власний арсенал.

У відділі літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка наші користувачі можуть самі бути модельєрами сучасної моди. До уваги особливих шанувальників моди видання із історії моди світу різними мовами. Мода в ритмі епохи, польська біжутерія, словацькі вишивки, бренди ручного в’язання, мода на щодень, модні аксесуари і літнє вбрання від Діана Моден, Сабріна, Бурда, Мадам, а ще безліч пропозицій для тих, хто сам шиє. Кожен новий сезон — це своєрідний відбиток часу, в якому стилісти, дизайнери та фешн-гуру задають цікаві тренди. Весна-літо 2024 не стала винятком та пропонує нам чимало захопливих ідей для оновлення гардеробу та втілення нових образів. Футболки поло повертаються як стильний елемент гардеробу. Вони поєднують комфорт і елегантність, ідеально підходять для створення спортивних та повсякденних образів. Одягайте їх з джинсами, спідницями або шортами для створення свіжого, сучасного вигляду. Флористичні візерунки продовжують бути в моді. Якщо ви й досі вагаєтесь купити щось із анімалістичним візерунком чи квітковим, обирайте другий варіант. Сукні, спідниці та топи з квітковими принтами, 3D-аплікації та інші об'ємні деталі, які імітують квіти, допоможуть створити романтичний та стильний образ. Колекції від Alexander McQueen, Del Core та Sportmax пропонують безліч ідей для натхнення. У значній частині колекцій, саме троянди стали головним об’єктом. Прозорі спідниці стали важливим елементом сучасної моди, створюючи унікальну комбінацію елегантності та сексуальності. Вони можуть варіюватися від ледь помітних напівпрозорих тканин до повністю прозорих матеріалів. Білі сукні завжди залишаються поза часом, символізуючи чистоту та елегантність. Вони можуть бути як невимушеними і повсякденними, так і вишуканими. Легкі, прозорі, вишиті, із обробкою та декоративними елементами – безліч варіацій білих суконь було представлено на показах дизайнерів. Хоча цей колір у весняно-літніх колекціях можна було побачити на костюмах, спідницях, блузах, проте найбільше його вподобали дизайнери у сукнях.

28 червня 1914 р. в Сараєві сербський студент Гаврило Принцип застрелив спадкоємця престолу Австро-Угорщини ерцгерцога Франца-Фердинанда і його дружину Софію, що стало поштовхом до початку І Світової війни. У війні українці воювали по різні боки фронту й за різні інтереси. Галичани сподівалися, що перемога Австро-Угорщини спричинить розвал Російської імперії, а на її руїнах постане незалежна Україна. До війни вони готувалися давно. З к. ХІХ ст. почалося культурно-національне відродження: в Галичині виникла «Просвіта», «Руська Бесіда», «Рідна школа», у ХХ ст. «Сільський господар», далі «Маслосоюз». А 1900 року в с. Завалля Кирило Трильовський заснував першу «Січ» - фізкультурно-пожежне товариство, що дбало про здоровий спосіб життя, допомагало селянам боротися з пожежами. І. Боберський започаткував товариство «Сокіл», яке дбало про розвиток спорту в Галичині. Молоддю опікувався «Пласт». 1912 р., передбачаючи майбутню війну, галичани створили організацію «Січові Стрільці», яка почала військову підготовку студентів і гімназистів, а 1913 – «Січові Стрільці ІІ», яка займалася цим з українськими робітниками й ремісниками.