Іван Франко, як послідовний і непохитний борець за волю свого народу, протягом життя зазнавав переслідувань збоку влади Австро-Угорської імперії,в т. ч. судових, що було пов’язане з арештами й ув’язненнями. Останніх біографи налічують 4.

Вперше Івана Франка заарештували в червні 1877 разом із Павликом, Терлецьким та ін. студентами, звинуваченими в поширенні соціалістичних і нігілістичних ідей. На той момент Франко мав 21 рік (1856 р. нар.) і був студентом філософського ф-ту Львівського університету. Брав активну участь у громадському житті: був одним з керівників «Академічного братства», редактором студентського журналу «Друг». Студентів заарештували через соціалістичного емісара з Европи М. Котурницького, у якого виявили низку доказів його підривної діяльності: зброю, отруту, пилочку для тюремних ґратів, соціалістичні статті, а також листи М. Драгоманова для Франка й Павлика. Останні познайомилися з Драгомановим під час його приїзду до Львова на поч. 1876 р., коли він заохочував молодь «до всесторнної праці на поли осьвіти народа, етнографії, статистики, літератури». Саме це заявив Франко на допиті. Але ц.-к. поліцію це не переконало. Вона вперто (загалом 8 місяців) намагалася довести, що студенти хотіли створити підпільну організацію чи партію і скинути найсвітлішого цісаря. Арешт Франка мав цікаву особливість: його декан О. Огоновський написав листа до Дирекції поліції про те, що університет на прохання Франка збирається виплатити йому заборговану стипендію за час арешту. Оскільки той був зразковим студентом, відвідував заняття, складав екзамени й колоквіуми, не мав зауважень від адміністрації, то в останньої немає підстав для невиплати цих коштів. Ув’язнення і судовий процес зробили з молодого Франка переконаного соціаліста, який надалі свідомо займався освітою народу, перекладом для робітників соціалістичної літератури, редагуванням газет і журналів.

10 жовтня у відділі мистецької літератури відбувся майстер-клас з вибійки на тканині. Вибійка – один з видів українського декоративного мистецтва, що відіграє важливу роль в оформленні тканин та сучасних інтер’єрів. Орнаментальні вибійки широко застосовувалися в побуті українського народу для оздоблення строїв, килимів, обрусів, покривал, рушників. Особливого розвитку вибійка набула у 20-30-ті роки XX століття в епоху відродження українського мистецтва та в післявоєнний період. З погляду художнього оформлення тканини і розв’язання рапортних орнаментальних композицій візерунки українських вибійок цікаві для використання на практиці й донині. Важливу роль у художньому оформленні текстильних виробів відіграє колір. Вдалий вибір форми та розміру кольорових плям, їх співзвучність створюють гармонійне середовище, формують емоційний стан людини.