28 березня у відділі мистецької літератури відбулась музична феєрія «Мистецькі тріумфи й тернистий шлях» до 70-річчя від дня народження Ігоря Білозіра (1955-2000). Розпочала захід завідувачка відділу Надія Письменна, яка розповіла про його життєвий та творчий шлях композитора і представила книжково-ілюстративну виставку «Пісенна скарбниця Ігоря Білозіра».

24 березня 2025 року Ігореві Білозіру, композитору, естрадному співаку, диригенту виповнилося б 70 років. А 28 травня 2025 року минає 25 років, як його не стало… На піснях Ігоря Білозіра, на музиці «Ватри» виховалось не одне покоління українців. Сама «Ватра» стала цілою епохою в житті української естрадної пісні. За написані музичні твори та популяризацію української пісні, активну участь у культурно-мистецькому житті Львова та України, плідну допомогу молодим виконавцям й талановитим дітям Ігореві Білозіру 22 серпня 1996 року було присвоєно високе звання народного артиста України.

Організація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Священний текст “І мертвим, і живим, і ненарожденним…” Пророка нації Тараса Шевченка у контексті української ідентичності та державотворення».

У вступному слові завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич означив такі світоглядні акценти обговорення теми круглого столу.

Наша мова про священні тексти української нації.

Наша мова про священні тексти, з яких виростає правдива сильна українська національна ідентичність.

Як правдива національна еліта, мусимо думати про те, що триматиме нашу націю в прийдешньому, – а це передусім: національна ідея, священна героїчна історія і священні тексти.

Важливо укласти наші священні тексти, творячи символічний образ Храму української нації.

Наша повинність – двигнути проект «Посланія до нації» або священні тексти української нації.

25 березня в рамках березневої сесії НТШ в бібліотеці відбулося засідання Археографічної комісії (голова І. Сварник, секретар У. Кришталович) за участі А. Фелонюка, як представника Історичної комісії НТШ. На засіданні виголосили низку наукових доповідей, навколо яких щоразу починалася дискусія.

Орест Круковський (Львівський історичний музей) розповів про нове джерело до передісторії визвольних змагань: протоколи засідань товариства «Січові Стрільці» в Бориславі 1913 р. Це шість рукописних аркушів, записаних з обох сторін досить виразним письмом. Протоколи розповідають про діяльність «показової» сотні, яка мала власні однострої, зброю і навіть кінний відділ, брала участь у Шевченківському здвизі у Львові 1914, а низка її діячів (напр. Клим Гутковський) згодом стали старшинами Легіону УСС.

Ростислав Мельник (Львівська політехніка) проаналізував зміни національного складу студентів і викладачів Львівської політехніки протягом першого десятиліття після закінчення ІІ Світової війни. Доповідач підкреслив, що за цей час їх кількість зросла в 10 разів. Щодо національного складу, то в 40-ві рр.. було багато поляків, росіян, білорусів та ін. Згодом кількість поляків різко скоротилася, натомість дуже зросла кількість українців. Мова викладання була як українською, так і російською. Ставлення до професорів-поляків було загалом толерантним (крім партійних керівників).

Галина Сварник (ЛННБ ім. В. Стефаника) розповіла про зміст щоденників Марії Деркач, зокрема воєнного періоду. Остання докладно фіксує події в бібліотеці та Львові загалом. Зокрема, повідомляє про бомбардування – німецькі, американські, радянські, руйнування у Львові. Про воєнні злигодні, про науковців, які працювали в бібліотеці як дослідники в роки війни, про культурне життя міста. Про жидів, яких рятували, приймаючи на роботу.