Ансамбль вулиці Руської є візитівкою Львова. Створений переважно італійськими будівничими ХVІ-ХVІІ ст., він гармонійно поєднує риси європейського Відродження й українського народного будівництва. Про Успенську церкву, вежу Корнякта й каплицю Трьох Святителів фахово писали Микола Голубець («Львів. Провідник») Іван Могитич («Ансамль вулиці Руської»), Володимир Вуйцик (статті про історію реставрацій ансамблю, про Павла Римлянина та інших італійців), Роман Могитич (розділ в «Арїітектурі Львова»). Однак жоден з дослідників не сказав про будівництво першої церкви Успення у Львові. Адже вона, безумовно, постала ще в княжі часи й була більш-менш на тому місці, що й нинішня. Документи про це загинули під час пожеж Львова ХІV-ХVІ ст. й вежі Корнякта , де зберігалися бібліотека й архів Успенського братства. Ясність могли б внести археологічні дослідження прилеглої території.

ВЕЧІР У ЛЬВОВІ
(зі збірки «Карма», 2022)
Я не винен нікому нічого
Я життя свого вип’ю вино
І полину до Господа Бога
В товаристві віршів і мадонн
Подивлюся як звикле на небо
Трохи сонця налию в бокал
Й повернувшись притисну до себе
Тих дівчат що колись покохав
Намалюю зорю новорічну
До якої летіти мені
Й забренить під вікном «Бог предвічний»
І покотиться сонце у ніч
Будуть люди мене провожати
В гореводі пречистих бажань
Я полину до вічної хати
Й скаже Бог мені: в кутику стань!
І на овиді чистих мелодій
Заховається світло у тінь
І здригнеться сльоза десь насподі
Незужитих в житті сновидінь
Чепурніє вже вечір у Львові
Тиша пиво з дівчатами п’є
Ну, бувайте живі і здорові
Вже годинник на ратуші б’є

До 290-ої річниці від дня народження польського церковного діяча, філософа, поета, письменника, драматурга, перекладача і журналіста Ігнація Блажея Францішека Красицького (1735-1801) відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка представляє книжкову експозицію творчого шляху поета, а саме: оригінальні твори та літературу про нього мовами світу. Ігнацій Красицький відомий своєю поезією (сучасники надали йому почесне звання князя поетів), філософськими трактами, драмами, науковими працями. Його поеми, сатири, оди, гімни, поетичні послання, пісні, фрашки (тобто дрібнички), байки відрізняються продуманою композицією, відточеною формою, лаконізмом і логічною прозорістю стилю. Він є одним із творців нової літературної мови, заснованої на розмовній мові аристократії та інтелігенції. Він удосконалив ритміко-римічний, силабічний лад, збагатив поезію елементами фольклорного силаботонізму. Його формально-стилістична віртуозність особливо наочно постає в лапідарних байках-епіграмах. У них сенс диктується логікою розвитку сюжету, характером кульмінації та розв'язки, обумовлених просвітницько-скептичним баченням реальності — гору бере багатий і сильний, закони створюються на догоду беззаконню, святенництво переважає над вірою, а розрахунок — над почуттям.