У 21 ст. нерідко можна почути думку про те, що сьогодні важливіші інформаційно-цифрові технології, а книгу навіть називають анахронізмом, що повільно відходить у минуле… Хіба можна погодитися із цим твердженням?

Сучасний англійський письменник-фантаст Ніл-Гейман у статті «Чому наше майбутнє залежить від читання» розмірковує про роль читання художньої літератури для прогресу людства й наводить вражаючі факти. Він пише, що в книгах кожен може знайти щось «життєво важливе для існування у цьому світі». Світ не обов’язково залишатиметься таким: усе може змінитися. Література може показати людині інший світ, влаштувати людині подорож туди, де та ніколи не була. Письменник стверджує: «Якщо ви не цінуєте бібліотек, ви не цінуєте інформації, культури чи мудрості. Ви глушите голоси минулого та шкодите майбутньому». Одного разу Альберта Ейнштейна запитали, як можна зробити дітей розумнішими? Його відповідь була простою та мудрою: »Якщо ви хочете, щоби ваші діти були розумнішими, читайте їм більше казок.»

Специфіка навчання іноземної мови у порівнянні з іншими навчальними предметами полягає в тому, що оволодіння мовою передбачає не тільки засвоєння певної суми знань, або формування практичних навичок і вмінь учнів в певній сфері людської діяльності. Навчання іноземної мови передбачає навчити спілкуватись іноземною мовою, тобто взаємодіяти з представниками інших лінгвосоціумів. І найсуттєвіша трудність полягає в тому, що спілкування даною мовою є одночасно метою, засобом навчання, кінцевим результатом і шляхом до нього. Оволодіння іноземною мовою є свідомим, цілеспрямованим та водночас керованим процесом.

Абонемент відділу літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка пропонує користувачам книгозбірні низку довідкових, навчальних посібників та підручників, методичних матеріалів із вивчення іноземних мов для школярів, абітурієнтів і студентів, видання по тренінгу з практичної граматики з вправами, сукупності розмовних тем, початкових курсів та курсів із поглибленого вивчення іноземних мов рівня А 1-2; В 1-2 з аудіо-дисками у комплекті.

16 вересня, напередодні подій 1939 р., що змінили історію Галичини, у великій залі прозвучала доповідь колишнього архівіста І. Сварника про документи т. зв. «Народних Зборів» у Історичному архіві.

Цей фонд потрапив до Львова досить недавно – 1979 р. Його передали з Києва з Інституту історії партії, де він зберігався в Таємному архіві. Чому в таємному? Бо документи 1939 р. виразно свідчать про грубу фальсифікацію народного волевиявлення в Галичині, здійснену радянською владою і комуністами. По-перше, до виборів не були допущені жодні політичні партії, що існували на той момент на цих теренах: УНДО, БУНД, ППС, УХДП, не кажучи вже про ОУН чи Національний фронт Паліїва. Усі вони після 17 вересня були оголошені ворожими й антинародними, а їх керівництво заарештували. Самі вибори організовували т. зв. агітатори – спеціально відряджені комуністи й комсомольці. Вони вели агітацію, організовували вибори, вели підрахунки голосів, які фальсифікувалися на всіх рівнях. Нерідкими були арешти «підозрілих» осіб, наприклад, Серед «обраних» депутатів виявилася третина приїжджих з СРСР. Основні доповіді Народних Зборів, стенограми яких відклалися у фонді, писали не доповідачі – К. Студинський і М. Панчишин, а анонімні автори з Москви. Дивно читати в доповіді Панчишина слова про «миролюбну політику радянської влади щодо сусідів – Естонії, Латвії, Литви, Туреччини, Фінляндії й Румунії». Щоправда, три останні країни потім викреслили. Текст стенограми редагувала заздалегідь створена в Києві комісія з письменників (в т. ч. С. Фефер і М. Бажан) і журналістів.