«Увага! Цікава книга...» Такою назвою виставки однієї книги закликаємо користувачів відділу літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка познайомитися із новою книгою польської письменниці, есеїстки, сценаристки, поетеси, психологині, лавреатки літературної премії «Ніке», Міжнародної Букерівської премії та Нобелівської премії за 2018 рік Ольги Навої Токарчук «Czuły narrator» («Чутливий оповідач»). Унікальне запрошення за лаштунки власної творчості та розповідь про сучасний світ – перша книга Ольги Токарчук після отримання Нобелівської премії з літератури. Лабораторія нових текстів, книг, героїв. Процес виснажливого, але безмірно цікавого пошуку. Вибухи уяви. Відслідкування логіки зароджуваного сюжету та внутрішнього світу героїв, виявлення їх мотивації та світогляду. Розкриваючи історії, що захоплюють, а також історії про читання та особистий досвід. Наполегливе прагнення зрозуміти нескінченну різноманітність і складність світу. Дванадцять вибраних найважливіших есе та лекцій, завдяки яким ми можемо зазирнути за лаштунки творчості Ольги Токарчук. Ключові та прем'єрні тексти. Включно з широко коментованою Нобелівською промовою.

5 серпня екскурсоводи зацікавлено слухали розповідь Івана СВАРНИКА про місця, пов’язані у Львові з митрополитом Андреєм. Перше з них – Бернардинський монастир, точніше колишній костел св. Андрія, до метричних книг якого 29 липня 1865 р. внесено запис про хрещення Роман-Марії-Александра графа Шептицького. Однак в мережі є скан аналогічного свідоцтва з костелу Брухналя – найближчого до Прилбичів містечка.

Останнє місце – собор св. Юра, в підземеллі якого з 1944 р. спочивають останки великого митрополита. Сам собор будували славні попередники, також Шептицькі, у ХVIII ст. А поруч – митрополичі палати, де кир Андрей жив майже півстоліття, після того, як 12 січня 1901 р. був висвячений на галицького митрополита. Тут була його приватна бібліотека, особистий архів. Тут вчилися українські студенти, яким митрополит не лише дозволяв користуватися його книгами й рідкісними альбомами, придбаними у Відні, Римі, Парижі, а й особисто розповідав про мистецькі шедеври та їх авторів.

Ще одним місцем, де о. Андреєві випало жити кілька років, є Онуфріївський монастир. Тут Шептицький був ігуменом з 1896 р. При монастирі була багатюща василіанська бібліотека й архів, цікавий для Шептицького. Ігумен далеко не завжди був у монастирі – протягом 1898-1899 рр. він викладав богослов’я у Христинополі.

З 1901 р., вже як митрополит, Шептицький став депутатом Галицького сейму (нині це університет ім.. І. Франка). Він не раз виступав на засіданнях, зокрема в справі українського університету у Львові, на що поляки погодилися, врешті, 1914 р., однак справі завадив початок війни.