Кафедра графіки та мистецтва книги Інституту поліграфії та медійних технологій Національного університету «Львівська політехніка» та відділ україніки ЛОУНБ організували і провели презентацію наукових досліджень Павла Салевича «Міфологічна система «Слова о полку Ігоревім».

Вступне слово про автора наукових досліджень і його монографію подав старший викладач кафедри графіки та мистецтва книги Федір Лукавий.

Павло Салевич розпочав презентацію із короткої інформації про давньоукраїнську пам’ятку «Слово о полку Ігоревім», завершивши її мовою про те, що, на жаль, за понад 237 років учені досліджували «Слово» довільно, тому спромоглися на невідповідне розуміння давньоукраїнської пам’ятки як світсько-реалістичної та двовірної. Таке незадовільне вивчення «Слова» засвідчило найважливішу проблему учених — їхнє нерозуміння природи пам’ятки.

Природа ж пам’ятки, — продовжував П.Салевич, — міфологічна у її системному розумінні тексту. Він стисло проілюстрував природу «Слова о полку Ігоревім» за такими підрозділами власного дослідження: (Міфологічна) традиція автора; (Традиціоналістський) образ автора (і його міфопоетична техніка); (Міфологічне) мислення автора, Тип сюжету (Космологічний сюжет «Слова»), Пантеон українських богів. Стислі ілюстрації міфологічної природи тексту «Слова» за П.Салевичем такі.

Традиція автора. Міфологічна пісня «Слово о полку Ігоревім» починається із традиційного для міфоепічних творів — елемента міфологічної традиції — із звертання до сакрального попередника співця-жерця Бояна. Про те, що співці перед тим, як розпочати свій спів-славу, зверталися до сакрального співця-попередника знаходимо в багатьох міфологічних культурах, наприклад: у ведичній культурі Індії перед початком співу ріші зверталися до «першоспівців», «давніх мудреців», які вперше оспівали-прославили богів; у скандинавській традиції скальди, починаючи пісню, згадували давніх співців; у кельтів співці-філіди перед виконанням пісні посилалися на «пісні старших філідів»; у шумеро-аккадській традиції співці-жерці перед ритуалом зверталися до міфічного царя і засновника священного слова «співця Енмеркара».

Окрім того, автор «Слова» не лише звертається до Бояна за міфологічною традицією, а мовби рівняє до Боянових подій події власної «пісні» — події походу князя Ігоря Святославича. Співець «Слова» наводить два уривки, якими б міг розпочати пісню про похід князя Ігоря Боян. Згадує його дві ритуальні примівки (одну адресовану князеві-чародію Всеславу, іншу князеві Ігору Святославичу) і тим скріплює власний текст із українською міфологічною традицією. Скріплює так, як гимн індійського ведичного ріші, який «вбудовується в ланцюжок такого ж роду гимнів і прилучається до вже сформованої традиції...».

Автор звертається також до перших часів, первоначал і первопричин — українських сакральних зразків родової традиції, що мають бути прикладами для нащадків. Автор звертається також до ритуалізації повсякденности — наведення ладу в українському космосі через повернення її до священного стану: свят, обрядів, жертвоприношень, через які відбувається оновлення світу, світу, який «перше» (колись давно) створив бог.

Образ автора. Автор «Слова о полку Ігоревім» постає як жрець, що зберігає сакральні знання давньоукраїнської традиції. Він бачить український світ у його повноті — знає його історію, географію, духовну сутність. У творі згадано дванадцять річок, кожна з яких має міфосимволічне значення: одні позначають кордони давньоукраїнської землі (Двина, Сула, Рось), інші — ворожу їй стихію (Волга, Дон), ще інші несуть «живу» чи «мертву» воду (Дунай, Каяла) й відкривають ворота до потойбічного світу.

Автор володіє знанням минулого, сучасного і майбутнього, подібно як давньогрецький співець Гесіод чи ісландська віщунка Вельва. Його творення — це ритуал: він «жертвує» текст, розчленовує його на частини, а потім відновлює, як космічну цілість.

Нерозуміння цього сакрального способу писання призвело до того, що дослідники (О.Потебня, В.Перетц і багато інших) помилково вважали текст «Слова» порушеним і робили довільні перестановки окремих його фрагментів.

Мислення автора. Його світ сповнений міфологічного змісту. Він мислить елементами міфологічної дійсності — напр., сюжет походу русичів-українців проти половців постає як міф про космічну битву двох світів: українського і половецького, як космічна битва добра і зла; мислить своєрідними міфологічними кодами — звертається до «начал» і «кінців» — сакральних зразків, характерних для космологічного сюжету; творить текст із тричленною будовою (три дні бою, трискладовий синкретичний міфообраз співця Бояна, тричастинна ритуальна примівка та ін.). Простір і час у автора — священні: Ярославна мовить молитву на світанку, на високому заборолі, ближче до богів, звертаючись до Світового дерева, символами якого є божественна трійця: Сонце-Дажбог, Стрибог, Дніпр-Славутич.

У мисленні автора діють анімістичні образи — природа співчуває русичам-українцям, антропоморфні — Русь-Україна постає як живе тіло, яке страждає без Ігоря. Присутні магічні мотиви: чудесне одягання в синю хмару (Всеслав нею покривається, та, отримавши силу і захист від богів, здобуває Новгород), чарівні дії й предмети (Всеслав, чинячи ритуал з допомогою чарівних клюк, здобуває дівицю-город Київ), сни, оборотництво (Ярославна обертається на віщу зозулю, щоб принести живу й мертву воду для зцілення мужа Ігоря), обрядові замовляння й примівки, культи Землі-матері та Роду, віщування, знамення, знаки (Сонце-Дажбог затемнює себе і військо Ігоря для того, щоб зупинити нещасливий похід своїх онуків русичів-українців) та ін.

Тип сюжету. Сюжет «Слова о полку Ігоревім» побудований як космологічний міф — оповідь про боротьбу українського Космосу (українського світу, міфологічного верху) з половецьким Хаосом (світом половців, міфологічним низом). Руйнування Руської землі починається після поразки русичів на річці Каялі. Автор-жрець шукає шляхи для відновлення гармонії: називає винуватців нещастя (зокрема князя-чародія Всеслава) і подає два ритуали пожертви: пожертву київського князя Святослава вночи богам підземного світу та пожертву молитвою Ярославни вдосвіта світлим богам. Завдяки цим ритуальним діям відновлюється лад Руси-України і князь Ігор повертається з неволі.

Пантеон українських богів. У творі збережено імена 15-ти давніх українських богів, у тому числі 3-х неолітичних, які є живими, а не художніми образами. Вони втручаються в перебіг подій, впливають на героїв пісні, підтримуючи космічний баланс.

У науковому викладі також було розглянуто міфологічні образи Бояна, Ярославни та міфологічне значення кольорів у тексті «Слова».

Участь в обговоренні наукових досліджень Павла Салевича «Міфологічна система «Слова о полку Ігоревім» (за його однойменною монографією) брали викладачі кафедри графіки та мистецтва книги Інституту поліграфії та медійних технологій Національного університету «Львівська політехніка» Федір Лукавий, Еліна Дацюк, Юлія Стемпіцька, студенти 3-го та 4-го курсів кафедри графіки та мистецтва книги.

Світлини Федора Лукавого, Еліни Дацюк та Юлії Стемпіцької