Львів є містом-музеєм завдяки архітектурним шедеврам Петра Італійця, Павла Римлянина, Петра Барбона, Петра Красовського. Однак вони були не першими італійцями в нашому місті. Як вважав В. Зиморович, будівничим Вірменського собору (1363) був «італієць Доре, який у той же час вимурував церкву св. Юра». Від поч. XV ст. італійців з генуезьких колоній у Криму (Кафа, Согдея, Чембало), було багато. Вони займалися торгівлею і ремеслами. Першим прийняв міське громадянство Франциск де Кантелльо з Кафи (1409). 1463 Акурсіо де Каріньяно вніс до раєцької книги запис про отримання від Домініко де Санта Ромуло 292 соболів для свого батька в Ґенуї, що засвідчив Юліан Ґебеллето з Кафи. Під час поділу спадку Немрота Велюті з Венеції (1465) між братами померлого Петром Велюті, Бернардом Велюті, Франциском Франдіні, як їхнім шваґром, особу Петра посвідчив князь Венеції Крістофорі Мауро. На спалок претендував також дрогобицький жупник, а водночас львівський і городоцький митник Альнольф Тедальді з Флоренції. Його особу посвідчили вельможі короля. 1563 р. Зубрицький пише, що кільканадцять років тому у Львові осіли двоє купців – грек Михайло Корнякт і флорентієць Антоніо Пандульфі, які спільно торгували вином з Греції й орендували пивницю під ратушею. Купці з Генуї Ломелліно, Ґрімальді, Мастроп’єтро, Дуччі та ін. торгували дорогими тканинами, предметами розкоші.

Масова поява італійців-будівничих пов’язана з пожежею 1527 р., що знищила готичне місто. Майстри прибували з півночі Італії та Швейцарії – з Борміо, Лярто, К’явенни, Ріґазо, К’ямута. Із двох десятків італійців по 3 походили з Венеції і Флоренції, по 2 з Мілану, Луґано і Комо. Переважно вони були ремісниками, які швидко асимілювалися. Та серед них траплялись і видатні митці. Вони створили Успенську церкву, вежу Корнякта, храми, кам’яниці. Петро Італієць з Луґано 1559 збудував Успенську церкву (не збереглася), кам’яницю на Вірменській, 20. Існуючий Успенський храм будував з 1591 Павло Римлянин (Домінічі), а завершували Прихильний і Капинос. Римлянин спорудив також Бернардинський костел, каплицю Кампіанів. Павло Щасливий (іль Феліче) за участі А. Прихильного й А. Покори 1582 почав будівництво синагоги «Золота Роза». П. Барбон створив вежу Корнякта й Корняктівську кам’яницю. Прихильний спільно з Яковом Боні (да Понто) спорудив костел св. Лазаря, замок Острозьких у Старому Селі й фару в Жовкві з дзвіницею. 1611 р. Прихильний і Покора (де Лярто) збудували для себе кам’яницю на вул Зарванській (Староєврейська), 26. Тут жили також А. Бемер і Й. Францискін (Поправа). Згодом тут жив і син де Лярто Джованні (Ян Покорович), також архітектор. 1634 р. він заклав костел св. Михайла й монастир босих кармелітів. Сестра Джованні Катерина була дружиною ще одного італійського будівничого – Миколи Сильвестрі. Джакомо Бріано завершував тривале будівництво (1610-1630) костелу єзуїтів – найбільшого храму Львова. Джованні Джізлені був автором проекту костелу св. Духа (Стрітення) босих кармеліток. 1607 р. до Львова прислали королівського інженера Авреліо Пассаротті для проектування нової лінії фортифікацій від Галицького передмістя до Краківської брами. Він залишив також відому панораму нашого міста. Андрея дель Аква з Венеції проектував нову систему фортифікацій Львова 1652 й 1655 рр., а раніше керував спорудженням укріплень у Бродах і Підгірцях.. До вдосконалення укріплень Львова ХVІ-ХVІІ ст. долучилися також Б. Морандо, П. Римлянин, А. Прихильний, Я. Боні.

Перші італійці у Львові були купцями. У документах вони часто виступають як «шляхетні» чи «знатні», що заважало стати громадянами Львова й володіти в місті нерухомістю. Досить швидко вони позбулися шляхетства. 1553 міське право отримав «шляхетний Антоній Флорентієць, син вельможного Петра Пандульфі». Кам’яниці в Ринку мали купці Роберто Бандінеллі (1629 отримав привілей на заснування регулярної пошти), Урбан Убальдіні де ля Ріпа, Антоніо Массарі (три). Массарі був консулом Венеційської республіки, на знак чого над порталом його дому (Ринок, 14) 1600 вирізьблено герб Венеції. Убальдіні й Бандінеллі входили до міського патриціату, були райцями, лавниками.

Протягом ХV-ХVІІІ ст. у Львові жили бл. 100 італійських родин. З часом вони асимілювалися. Нині від них лишилися тільки назви Кастелівка, Сигнівка, Італійський дворик, палаццо Бандінеллі.