Уперше греки, як купці, зафіксовані у Львові 1382 р. Вони приїжджали на короткий період, розпродували товари й поверталися на батьківщину. До Львова греки переселялися не з самої Греції, а з Кафи, з генуезьких колоній у Криму, Причорномор’ї й Середземномор’ї. Після середини ХVІ ст. до міста прибула група греків з островів Хіос і Кандія (Кріт). Протягом ХV-ХVІІІ ст. громадянами Львова стали 22 греки. Більша частина їх прибула до нашого міста досить пізно - в ХVІІ-ХVІІІ ст. Серед них були заможні купці – Корнякти, Папари, Ланґиші. В Галичині греки активно конкурували з вірменами, які попередньо домінували в східній торгівлі, й жидами. У Львові греки (Михайло Корнякт, його брат Константин) у спілці з італійцями зосередили у своїх руках торгівлю грецькими винами (мускат і мальвазія), орендували для цього пивницю під ратушею, за яку платили 23, а потім 70 зл. на рік. Володіючи значними кошлами, греки легко знаходили порозуміння з королівським двором для отримання привілеїв і з магістратом Львова. Водночас, як православні, вони активно включилися в культурно-релігійний рух українців. У к. ХVІ ст. членами Успенського (Ставропігійського) братства стали Константин Корнякт, Яній Альвізій, Арфантес Маринетос, Яній Аффендик. Згодом сеньйорами братства були Гаврило Ланґиш, Михайло Альвізій, Костянтин Медзапета, Яній Мазаракі, Юрій Папара. Не виключено, що саме Папару на початку Хмельниччини пробували засудити за оптову закупівлю зброї для козаків. 1641 року 3 з 4 сеньйорів братства (Ланґиш, Альвізій, Медзапета) були греками. Але вплив греків на братство й заанґажованість у громадсько-політичні справи ніколи не були надто значними.

Через часті мандрівки вони воліли підтримувати братство матеріально: К. Корнякт 1571 р. фінансував будівництво дзвіниці Успенської церкви (вежа Корнякта), а 1603 р. записав братству на своєму маєткові Збоїщах 4000 зл., відсотки від яких мали йти на Успенську церкву й Онуфріївський монастир. Олексій Балабан із Яніни 1671 р. фундував відновлення каплиці Трьох Святителів. Іван (Яній) Мазаракі, посол Речі Посполитої у Персії, заповів братству 2 тис. зл. на утримання проповідника. Спочатку греки зберігали окремішність, уникаючи міжетнічних шлюбів, але згодом асимілювалися. Доньки Константина Корнякта вийшли заміж за Тарновських, Гербуртів, Хоткевичів, Вишневецьких, а внук Кароль Францішек воював проти козаків під Зборовом і Берестечком. Греки або полонізувалися (Корнякти, Папари) або ж перебралися на Гетьманщину (Мазаракі, Афендики). Але купець Петро Афендик залишився у Львові. 1678 був нобілітований сеймом. А 1686 виграв суд проти магістрату й здобув право вільно торгувати «на лікті та постави» (вроздріб). Христофор Мазаракі, який перебрався до Львова ще в к. ХVІ ст., та його син Іван за заслуги перед Військом Запорізьким були нобілітовані (за поданням І. Виговського) сеймом 1659, а Іван та його син Іван були сеньйорами братства. Один з його синів Дем’ян перебрався на Гетьманщину, був козацьким старшиною, Мав численних нащадків на Полтавщині й на півдні України. Частина греків українізувалася: обидві дружини Янія Афендика були русинками; Гаврило Ланґиш навчався у братській школі й одружився з Пелагеєю Курилович, яка народила йому сімох дітей. Юрій Коць (Коцій) став першим представником української громади у магістраті Львова 1745 року. Грецький вплив на культуру Львова ХVІ-ХVІІІ ст., зокрема на мову, шкільництво, друкарство, важко не помітити. Для значної частини цивілізованого світу, зокрема православних країн, грецька мова виконувала ту ж функцію, що латина для католиків. У бібліотеці Львівського братства і в приватних книгозбірнях грецькі книги становили поважну частину. А грецькі написи досі прикрашають святині й цивільні будівлі міста. Найвідомішим з греків був Костянтин Корнякт. Каплицю Трьох Святителів фундував Олексій (Олександр) Балабан з Яніни, про що свідчить фундаційна таблиця над порталом. Ми пишаємося тим, що єпископ Арсеній Еласонський керував школою Успенського братства й виховав велику плеяду культурних і релігійних діячів. Тривалий час львів’яни говорили про Папарівку й Папарівський цвинтар. Відвідувачі ЛІМ милуються портретами львівських греків,зокрема Варвари Ланґиш.