4 січня (неділя) о 16 год. у відділі літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка відбулася Новорічна Поетична Містерія. Серед вибраних для читання поезій були тексти ліванського й американського філософа, художника, графіка, скульптора, поета і прозаїка, видатного арабського письменника та філософа XX сторіччя. Халіля Джибрана, польської поетеси та феміністки міжвоєнного періоду Зузанни Ґінчанки, а також українських поетів Василя Стуса, Ліни Костенко, Галини Крук, Сергія Жадана. Особлива вдячність перекладачці Ірині Карівець, яка поділилася своїми перекладами поезії Халіля Джибрана, ближче познайомила нас із цим лівано-американським письменником, а ще звернула увагу на місточок, який вибудовується між Джибраном і Василем Стусом. Обидва поети народилися 6 січня (з різницею у 55 років), і через кілька днів ми відзначатимемо річниці їхнього народження. Деякі з начитаних поезії залишилися на касетному записі, який можна прослухати в нашій книгозбірні (а також долучитися до його наповнення).

Другою частиною зустрічі був перехід до поетичного кінематографу і перегляд короткометражного фільму українсько-американської режисерки та акторки незалежного кіно, хореографки, етнографки, поетеси, фотографки, танцюристки, теоретикині авангарду Майї Дерен «Полудневі сіті» («Meshes of the Afternoon» 1943 р.). Творчість цієї уродженки Києва варта окремої події, але ми зробили спробу пригадати її в контексті поетичної образності.

Для оформлення читальні використали також репродукції графіки Александри Вахнєвської з циклу «Дерева — пам'ятки природи Перемишльської землі» з нашого фоносховища. Александра закінчила Академію образотворчих мистецтв у Варшаві. Її цикл є серією графічних робіт, виданою у 1979 році (пол. Drzewa pomniki przyrody ziemi przemyskiej w grafice Aleksandry Wachniewskiej). У своїх роботах художниця створювала своєрідні «портрети» старих та монументальних дерев, що мали статус пам'яток природи. Твори поєднують художню цінність із документальною фіксацією унікальних природних об'єктів регіону Перемишля та Розточчя. За стилем її живопис і графіка характеризуються глибоким психологізмом у зображенні природи, де кожне дерево виступає як окремий персонаж із власною історією. А. Вахнєвська була ініціаторкою та спів засновницею Розточанського національного парку. Вона активно боролася за збереження лісів Розточчя, що відобразилося в її численних пейзажах.

Сподіваємось, що наша зустріч була для усіх учасників пізнавальною і цікавою з усіх можливих аспектів, тому нетерпляче чекаємо на наступної!