17 листопада у нашій бібліотеці відкрилась інтерактивна виставка «Справжні причини війни, або Як працює російська пропаганда», організована в рамках національного марафону протидії російській пропаганді. На відкриття завітали докторка юридичних наук, професорка Лідія Володимирівна Ярмол і її студенти.

Завідувачка великого читального залу Ольга Вахула привітала студентів з їхнім святом – Днем студента та розповіла про мету проєкту, нові способи поширення медіаграмотності та про внесок кожної бібліотеки у боротьбу з ворожою пропагандою. Завдяки мобільному додатку edAR кожен студент мав можливість глибше зануритися в тему та отримати більше цікавої інформації. Виставка буде цікавою користувачам будь-якого віку, адже завдяки використанню креативних засобів інформації відвідувачі зрозуміють, як працює російська пропаганда, як їй протидіяти та захистити себе і своє інформаційне середовище.

Запрошуємо відвідати виставку.

13 листопада екскурсоводи мали нагоду ближче довідатися про людину, яка знайшла вічний спочинок у Руді Гніздичівській на Жидачівщині. Бо там був маєток його дружини. Мова про гетьмана України Івана Виговського (1616-1664).

Виговські були українського православного шляхетного роду, належали до гербу Абданк з відміною, свої володіння мали на Київщині. Іван Виговський здобув хорошу освіту в Києво-Могилянській академії, працював у Київському й Луцькому гродських судах, був намісником луцького старости. А ще був дієвим членом Луцького православного братства. Згодом перебував на військовій службі в королівському війську, відзначився у боях з татарами й ногайцями. Дослужився до звання ротмістра. З 1638 р. був писарем козацького комісара Я. Шемберґа, під час битви під Жовтими Водами ротмістр Виговський потрапив у татарський полон, двічі тікав, врешті був викуплений Б. Хмельницьким. Добра освіта, бойовий досвід і особисті якості сприяли тому, що Виговський став особистим писарем гетьмана, а з 1650 генеральним писарем Війська Запорізького. За посадою він керував дипломатичною службою, справив значний вплив на формування козацької держави. Брав участь у всіх баталіях того часу – воював під Пилявцями, Збаражем, Зборовом, Берестечком, Батогом, Жванцем, Охматовом, Львовом (1655). Співавтор Зборівської угоди, Білоцерківського миру, Переяславської угоди (хоча особисто був проти договору з Москвою).

Організація української нації «Держава», Українське національне середовище, Українське лікарське товариство у Львові та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Писемність в історії української цивілізації». У вступному слові завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич висловив такі проблемні питання українців:

- усвідомлення мови даної нам Богом як священної;

- навернення українців до мови предків є наверненням до Бога;

- визнання своєрідних форм української мови є визначальним у творенні нашої національної ідентичності;

- оборона історії української цивілізації – історії української писемності і державності від ідеологем греків і московитів про пізні початки писемності від Кирила і Мефодія та про єдину давньоруську мову.

6 листопада в читальній залі точилася цікава бесіда про чоловіка, який і досі стоїть між Королівським арсеналом і Успенською церквою. А колись жив на Краківській (нині цей дім не існує), друкував у Львові книги й помер у шпиталі Онуфріївського монастиря. Йдеться про Івана Федоровича, людину великих талантів і глибоких пристрастей. До Львова він приїхав з білоруського Заблудова, де працював у друкарні гетьмана Григорія Ходкевича. А туди перебрався з Москви, де очолював царську друкарню Івана Грозного.

Для нас Федорович (саме так він підписував книги, видані в Білорусі точніше в Великому Литовському князівстві й на наших землях) є видатним культурним діячем, письменником і просвітянином. Найважливішим з усього, що він друкував, був «Буквар» 1574 р., перший український шкільний підручник. Його вперше знайшли щойно 1954 р. в Бібліотеці Конгресу США. Згодом ще один примірник виявили в Лондоні. Мабуть, це найдорожча книга у світі.