Кінець 80-х років ХХ ст. був надзвичайно насиченим найрізноманітнішими подіями суспільно-політичного характеру. Одним із проявів активізації національного життя в Галичині, та й у всій Україні, стало відродження української геральдики. Епіцентром цих процесів став Центральний державний історичний архів УРСР у Львові, де з ініціативи акад. І. Крип’якевича з 1961 р. вивчали допоміжні історичні дисципліни й діяв спеціальний семінар.

Одним з учасників семінару був молодий архітектор Андрій Гречило, якого цікавила міська символіка. У цей час набула актуальності справа з повернення нашому містові історичної символіки, спотвореної окупантами. Навколо відродження герба Львова згуртувалася невелика група творчої молоді - історик-архівіст, двоє архітекторів та художник - Іван Сварник, Андрій Гречило й Володимир Турецький, Іван Турецький.

16 листопада у великій залі бібліотеки відбулася непересічна з філологічної точки зору подія: відомий літературознавець, доцент ЛНУ Ярема КРАВЕЦЬ з нагоди 175-річчя Маркіяна Шашкевича, презентував проект читання «Веснівок» Маркіяна перекладених на різні мови світу. Інінціатор проекту (нині це 50 прочитань, в т. ч. три англійською мовою, два німецькою, два литовською) переклав твір французькою мовою. В читанні взяли участь викладачі університету – доценти Олександр МОТОРНИЙ, Іван ТЕПЛИЙ, директорка Центру італійської культури ЛНУ ім. І. Франка Олена ГОРЯЧУК, старша викладачка ЛНМУ ім. Данила Галицького Соломія АНТОНЮК-КИРИЧЕНКО, кандидатка філологічних наук Ірина МАРТИНЯК. Навчалася на відділі сходознавства ЛНУ ім. І. Франка, учениця доктора Яреми Полотнюка. Ініціаторка поповнення проєкту перекладами перською і турецькою мовами. Вони декламували поезію чеською, верхньолужицькою, німецькою (переклад Ганса Коха), новогрецькою, італійською, англійською (пер. Вотсон Кіркконнел), арабською, французькою (Ярема Кравець).

17 листопада у нашій бібліотеці відкрилась інтерактивна виставка «Справжні причини війни, або Як працює російська пропаганда», організована в рамках національного марафону протидії російській пропаганді. На відкриття завітали докторка юридичних наук, професорка Лідія Володимирівна Ярмол і її студенти.

Завідувачка великого читального залу Ольга Вахула привітала студентів з їхнім святом – Днем студента та розповіла про мету проєкту, нові способи поширення медіаграмотності та про внесок кожної бібліотеки у боротьбу з ворожою пропагандою. Завдяки мобільному додатку edAR кожен студент мав можливість глибше зануритися в тему та отримати більше цікавої інформації. Виставка буде цікавою користувачам будь-якого віку, адже завдяки використанню креативних засобів інформації відвідувачі зрозуміють, як працює російська пропаганда, як їй протидіяти та захистити себе і своє інформаційне середовище.

Запрошуємо відвідати виставку.

13 листопада екскурсоводи мали нагоду ближче довідатися про людину, яка знайшла вічний спочинок у Руді Гніздичівській на Жидачівщині. Бо там був маєток його дружини. Мова про гетьмана України Івана Виговського (1616-1664).

Виговські були українського православного шляхетного роду, належали до гербу Абданк з відміною, свої володіння мали на Київщині. Іван Виговський здобув хорошу освіту в Києво-Могилянській академії, працював у Київському й Луцькому гродських судах, був намісником луцького старости. А ще був дієвим членом Луцького православного братства. Згодом перебував на військовій службі в королівському війську, відзначився у боях з татарами й ногайцями. Дослужився до звання ротмістра. З 1638 р. був писарем козацького комісара Я. Шемберґа, під час битви під Жовтими Водами ротмістр Виговський потрапив у татарський полон, двічі тікав, врешті був викуплений Б. Хмельницьким. Добра освіта, бойовий досвід і особисті якості сприяли тому, що Виговський став особистим писарем гетьмана, а з 1650 генеральним писарем Війська Запорізького. За посадою він керував дипломатичною службою, справив значний вплив на формування козацької держави. Брав участь у всіх баталіях того часу – воював під Пилявцями, Збаражем, Зборовом, Берестечком, Батогом, Жванцем, Охматовом, Львовом (1655). Співавтор Зборівської угоди, Білоцерківського миру, Переяславської угоди (хоча особисто був проти договору з Москвою).