11 років тому, 20 лютого 2014 року, у боротьбі за свободу України на київському Майдані проливали кров кращі з кращих. Майдан став центром революції, місцем правди і свободи, площею добра, тепла, дружби, любові, братерства і гідності. Сьогодні ми продовжуємо свою боротьбу, і знову ллється кров на полі бою, і знову гинуть кращі з кращих. Тому ми маємо пам’ятати про кожного, хто загинув тоді, і про кожного, хто захищає Україну сьогодні, та докладати надзусиль, щоб зберегти свою Батьківщину.

До цієї дати велика читальна зала експонує книжкову виставку «Небесна сотня України», на якій представлені книги, які розповідають про події Євромайдану. Запрошуємо на перегляд книжкової виставки та вшануймо пам’ять тих, хто віддав своє життя заради вільної України.

У понеділок велика читальна зала ледь вмістила всіх бажаючих послухати розповідь історика Івана СВАРНИКА про Цитадель, що торкнулася різних сторін минулого Львова, а в дискусії порушувалися й проблеми сьогодення й переспектив використання цього колись військового об’єкта.

Цитадель постала в сер. ХІХ ст., як відповідь влади на революційні події у Львові 1848 р. Її збудували на мальовничому узгір’ї на південний захід від середмістя, між Пелчинським ставом і нинішньою вул. Коперника. Тут було три горби, які звалися гора Шембека (Вроновських), Познанська чи Пелчинська й Каліча. Місце слугувало для відпочинку міщан. На поч. ХІХ ст. львівський археолог Ж. Паулі дослідив на горі язичницьке капище з кам’яною «бабою». А при будівельних роботах тут знайшли багато кам’яних і крем’яних знарядь, поховальні урни та ін. Автор проекту Цитаделі невідомий. А викупом грунтів для війська займалися архітектори Вондрашка й Резіґ. Увесь комплекс будівель, розпочатих 1851 і завершених 1854 р., складався з великої 3-поверхової казарми з червоної цегли, що мала форму розкритої літери «V» й завершуваласяна флангах двома відокремленими 3-поверховими квадратними артилерійськими вежами та 4 окремими круглими (точніше багатогранними ) 2-ярусними т. зв. максиміліанськими вежами для розміщення гармат. Дві з них – на Калічій горі (східна) й горі Вроновських (північна), що мали слугувати для вогневого контролю над містом, були більшими й мали діаметр 36 м. Дві менші вежі були навпроти Пелчинського ставу й Вулецьких пагорбів. Вони мали діаметр 18 м. Усі 4 вежі мали плоску покрівлю, згодом замінену шатровою, бійниці для гармат та ручної зброї. Навколо цих веж були сухі рови, вимощені кам’яними плитами, до брам вели звідні мости.

Організація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Чужинці в українській національній історії: Василь Вишиваний».

У вступному слові завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич визначив головну мету заходу – висловити світоглядні думки на тему круглого столу і розставити акценти української національної правди в історії.

Бо найперше для нас – це українська нація, створена Богом, потім народжені українцями і тарасівцями для служіння Богові і своїй нації, потім народжені в інших націях, які пізнавши український світ служили йому віддано і жертовно, – уклін їм, шана і вічна пам’ять в нашій нації.

До дня Святого Валентина — християнського свята, яке відзначають у світі щороку 14 лютого і назва якого походить від святого Валентина, якого згадує цього дня під час літургії Католицька та протестантські церкви, а в Україні — Українська Лютеранська Церква, відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка пропонує зацікавленому користувачеві книжкову експозицію про святкування цього свята різними народами та країнами. День кохання презентований на експозиції літературою про різні види кохання поетичного та прозового жанру святкує переважно молодь, але й у школах відбуваються святкові заходи. У нашій книгозбірні розроблений методичний матеріал сценарію святкування свята кохання, яким часто користуються старші класи ліцеїв та шкіл. На експозиції представлені твори відомих світових авторів мовами світу в поезії та прозі, починаючи від Івана Франка, Емілі та Шарлотти Бронте, Скотта Фіджеральда, Вільяма Шекспіра, Йозефа фон Айхендорфа, Станіслава Василевського, Джека Лондона, Єжи Міхотека, Гі де Мопассана, Міли Лучак і завершуючи записками Дон-Жуана, альбомами поезії про кохання, антологіями лужицької поезії, тощо…