9 березня у великому читальному залі магістр практичної психології, проректор університету з наукової роботи «Львівський Ставропігіон» Мирослав Романець прочитав лекцію на «Психофізіологія стресових станів – діагностика і рекреація». Лектор ознайомив аудиторію з основами психофізіології та розкрив її практичне застосування у роботі з психічної реабілітації людини, базуючись на психофізіологічних особливостях формування й відновлення розумової та фізичної працездатності.

Наприкінці М. Романець відповів на численні запитання слухачів.

7 березня у відділі мистецької літератури відбулась музична година «Символ національного відродження» до 210-річчя від дня народження Михайла Вербицького, композитора, диригента (1815-1870).

Розпочала зустріч завідувач відділу Надія Письменна, представивши книжково-ілюстративну виставку «Михайло Вербицький і його доба» та розповівши про творчість композитора.

Михайло Вербицький – священник УГКЦ, композитор та хоровий диригент, автор мелодії державного гімну «Ще не вмерла Україна». Народився 4 березня 1815 р. Його рідне село називалося Яворник Руський, це територія Надсяння (Польща), де віддавна проживає багато українців…

Продовжила музичну годину Роксоляна Мисько-Пасічник, музикознавиця та регент церковного хору Храму св. Климентія папи УГКЦ.

Непростий життєвий шлях випав на долю о. Михайла Вербицького. Рання втрата батька, розлука з братом, драматичне особисте життя, злидні, це є неповним переліком того, через що прийшлось пройти Михайлу. Фанатична любов до музики і неймовірний талант до її створення, став для Михайла яскравим дороговказом у його житті. Після смерті батька виховувався у перемишльського єпископа Івана Снігурського, який був далеким родичем. У Перемишлі Михайло Вербицький закінчив гімназію та музичну школу, що діяла при греко-католицькому храмі.

З нагоди Міжнародного жіночого дня відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка пропонує книжкову експозицію жіночих авторів і видань про видатних і відомих жінок мовами світу. Тут кожен може знайти літературу згідно зі своїми уподобаннями. Вона вся надзвичайно цікава, навіть часом маловідома. Тож, відвідайте Іноземну книгозбірню, аби знати більше!

Міжнародний день боротьби за права жінок (англ. International Women's Day), повна назва Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир (рішенням ООН від 1977 року) — є міжнародною датою, яку щорічно відзначають 8 березня на згадку про культурні, політичні та соціально-економічні досягнення жінок. Темою цієї дати теж є рух за права людини, виокремлюючи права жінок, привертаючи увагу до таких питань, як статева рівність, сексизм, репродуктивні права та насильство щодо жінок. Міжнародний день боротьби за права жінок розпочинався як соціалістичне політичне свято і є змішаним в культурі багатьох країн, насамперед в Європі, особливо в соціалістичному блоці. Протягом 20 століття він відзначався в СРСР та країнах соцтабору як державне свято. Міжнародний день боротьби за права жінок є найзначнішим із феміністичних свят.

«Кожна нотка у Шопена — це діамант, що впав з неба» — така назва книжкової експозиції у відділі літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка, присвяченої 215 річниці від дня народження видатного польського композитора й піаніста польсько-французького походження. Уроджений «Fryderyk Franciszek Chopin», при хрещенні 23 квітня 1810 року «Fridericus Franciscus Choppen», взяв французький варіант «Frédéric-François», коли у 20 років виїхав з Польщі до Парижа. У польських текстах прізвище іноді пишуть як Szopen.

На експозиції книгозбірні представлені видання мовами світу про життя і творчість композитора, його листування, стосунки з жінками Марією Водзіньською, Жорж Санд, композиторами Вінченцо Белліні й художником Еженом Делакруа, друзями-композиторами Гектором Берліозом, Францом Лістом і Робертом Шуманом, яких Шопен іноді критикував за їх музику, проте присвятив їм деякі свої композиції.

Після переїзду з Польщі до Парижу Шопен захворів на туберкульоз, який дошкуляв йому решту життя. Останні роки життя Ф. Шопен був вимушений прийняти щедру допомогу від своєї шотландської шанувальниці Джейн Стірлінг. Доглядати хворого приїхала з Польщі сестра композитора Людвіка; не обділили його увагою і французькі друзі. Шопен помер від серцево-легеневої недостатності, спричиненої туберкульозом, у своїй паризькій квартирі на Вандомській площі 17 жовтня 1849 року. Згідно з його бажанням, на відспівуванні у церкві св. Мадлен прозвучали фрагменти Реквієму Моцарта. Поховали його на паризькому кладовищі Пер-Ляшез. Серце Шопена, за його заповітом, перевезли на Батьківщину — воно покоїться в Базиліці Святого Хреста у Варшаві.