Мирон Кипріян – український художник, сценограф, головний художник Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької у Львові, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1978), заслужений діяч мистецтв (1968), народний художник України (1988).

Народився 27 липня 1930 року у Винниках поблизу Львова. Сім’я Кипріянів мешкала у Львові на вул. Ю. Словацького. Після передчасної смерті батька у 1934 р. родина переїхала знову до Винник. Там минули дитячі роки митця. У Львові М. Кипріян закінчив середню школу й 1948 р. вступив до Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (нині – Львівська національна академія мистецтв). У 1952 р. вступив до Московської консерваторії, яку залишив через хворобу.

Повернувся до Львова і у тому ж році був призначений керівником студії образотворчого мистецтва при Будинку вчителя. Одночасно провадив реставраційні роботи у Львівському театрі опери та балету (1952), реставрував живопис у церквах Львівської обл. і стінопис каплиці Трьох Святителів у Львові. У 1954-1957 рр. працював головним художником Львівського театру ляльок. 1957 р. на запрошення А. Ротенштейна перейшов до театру ім. М. Заньковецької. Першою роботою була сценографія вистави «Кадри» І. Микитенка. Відтоді М. Кипріян створив художнє оформлення до 200 постановок у цьому театрі. На запрошення працював і в інших театрах. З його сценографією відбулось 14 вистав у драматичному театрі Прикарпатського військового округу (згодом – Драматичний театр Західного оперативного командування, нині – Львівський драматичний театр ім.. Лесі Українки), 10 вистав у театрі ім. І. Франка у Києві, 26 вистав у молодіжних театрах. У 1957 р. М. Кипріян разом із театром ім. М. Заньковецької став лауреатом Всесоюзного фестивалю театрів.

Працював над сценографією вистав «Остання зупинка» Е. М. Ремарка (1958), «Любов і мундир» Ф. Мюльнара (1959), «Дама-невидимка» П. Кальдерона (1960), «Колеги» В. Аксьонова (1961), «Медея» Ж. Ануя (1965), «Принцеса і садівник» В. Кшемінського (1973), «Маскарад» М. Лермонтова (1982), «Декамерон» Дж. Бокаччо (1982), «Отелло» В. Шекспіра (1986), «Дім, де розбиваються серця» Б. Шоу (1987), «Дами і гусари» А. Фредро (1989), «Кармен» П. Меріме (1991), «Гамлет» В. Шекспіра (1997), «Моральність пані Дульської» Ґ. Запольської (1998), «Нора» Г. Ібсена (2003), «Хелемські мудреці» М. Гершензона (2006), «Амадей» П. Шеффера (2007).

Цікаву сценографію Мирон Кипріян запропонував для української класики: «Гайдамаки» Т. Шевченка за інсценізацією Леся Курбаса (1963), «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка (1964), «Суєта» (1968), «Хазяїн» (1970) (обидві – І. Карпенка-Карого), «Украдене щастя» (1975), «Сон князя Святослава» (1981) (обидві – І. Франка), «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького (1986), «Безталанна» І. Карпенка-Карого (1987), «Наталка Полтавка» І. Котляревського (1991), трилогія «Мазепа» Б. Лепкого (1991-1993), «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького (2003).

Серед постановок авторів ХХ ст. зі сценографією М. Кипріяна – «Сторінки щоденника» О. Корнійчука (1964), «Сині роси» М. Зарудного, «На Івана Купала» М. Стельмаха (1967), «Ніч на полонині» О. Олеся (1969), «Пам’ять серця» О. Корнійчука (1970), «Прапороносці» О. Гончара (1975), «Я вибираю березіль…» Н. Бічуї (1987), «Маруся Чурай» Л. Костенко (1989), «В наймах у Мельпомени» Н. Бічуї (1989), «Народний Малахій» М. Куліша (1990), «Ісус, син Бога живого» В. Босовича (1994), «Гуцулка Ксеня» Я. Барнича (1997), «Андрей» В. Герасимчука (2000). Знаковою була участь М. Кипріяна у постановці «Марії Заньковецької» І. Рябокляча (режисер О. Ріпко).

У залах Національного музею у Львові у 2000 і у 2005 рр. відбулися персональні виставки сценографічних праць, живопису і графіки М. Кипріяна. З його ініціативи у 1970 р. був створений музей театру ім. М. Заньковецької. Свої роздуми про життя, театр М. Кипріян описав в автобіографічній книжці «Все у минулому…» (2007).

Мирон Володимирович був знайомий з видатними людьми минулого століття і сучасності Каролем Войтилою (Папа Іван Павло ІІ), Соломією Крушельницькою, Святославом Ріхтером, Галиною Улановою, Майєю Плісецькою, Дмитром Крвавичем, Яном та Андрією Скарбеками, Зінаїдою Дехтярьовою, Анатолієм Ротенштейном, Сергієм Данченком, Богданом Ступкою, Миколою Зарудним, Олексієм Коломійцем та багатьма іншими письменниками, художниками, артистами, співаками, композиторами.

Помер митець 3 грудня 2019 року у Львові, похований у родинному гробівці Кипріянів-Городиських на Личаківському цвинтарі.

З 27 липня по 10 серпня 2020 р. у відділі мистецької літератури ВМЛ працюватиме виставка присвячена видатному українському митцю, нашому земляку – Мирону Кипріяну (1930 – 2019), театральному художнику, сценографу.