Сьогодні, 17 січня, виповнюється 80 років видатному українському письменнику-досліднику Роману ГОРАКУ.

Подаємо статтю з календаря-щорічника «Львівщина в 2017 році. Знаменні і пам’ятні дати краю», який видає наша книгозбірня.

Письменник, член Національної спілки письменників України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка, премій ім. І. Франка та М. Возняка, заслужений працівник культури України Роман Горак вже давно увійшов у літературу. Він належить до тих діячів, вся діяльність і письменницький доробок яких спрямовані на шляхетну і скрупульозну працю: на дослідження та популяризацію української культурно-мистецької, а найбільше – літературної спадщини. Хімік, письменник, науковець, літературно-мистецький критик, педагог, музейний діяч – ці поняття окреслюють широту його діяльності, яка віддзеркалена у різноманітній жанровій палітрі його літературно-наукового доробку.

Р. Горак закінчив хімічний факультет Львівського університету ім. І. Франка, а навчання в аспірантурі завершив захистом кандидатської дисертації. За здобутою освітою працював якийсь час педагогом у Хмельницькому, а опісля, до 1993 року, – науковим співробітником на кафедрі органічної хімії медичного інституту у Львові.

Захопленню літературою сприяло передовсім літературно-мистецьке оточення та самоосвіта. Великий вплив на формування Р. Горака як письменника мало знайомство з Іриною Вільде, яка зуміла згуртувати навколо себе талановитих молодих людей. Початок літературній діяльності Р. Горака поклав роман «Шашкевич», надрукований у 1981 році в журналі «Жовтень». В есеїстиці, яка є основним жанром творчості письменника, йому вдалося по-новому поєднати два напрями: науково-джерелознавчий та белетристичний. По суті, кожен твір Р. Горака є результатом узагальнення грандіозної і копіткої праці над архівними джерелами. Об’єктами досліджень Р. Горака найчастіше є письменники, творча доля яких пов’язана з Галичиною. Винятком є повість про Тараса Шевченка «Де Альта плаче», дослідження про польського скрипаля родом з Галичини Кароля Ліпінського, а також низка більших чи менших есе про видатних історичних діячів Галичини Д. Вітовського, Є. Коновальця, В. Біласа та Д. Данилишина, Р. Різняка.

Маркіян Шашкевич, Микола Устиянович, Лесь Мартович, Стефан Ковалів, Володимир Островський, Олександр Козловський, Василь Стефаник, Богдан Лепкий, В’ячеслав Будзиновський, Іван Керницький, Ірина Вільде – ці діячі приваблюють увагу Р. Горака не лише численними перипетіями своєї дуже часто трагічної долі, але й винятковою, яскравою талановитістю, яка постійно пробивається, як би несприятливо не складалися обставини життя, громадською заанґажованістю, безкорисливою титанічною працездатністю, коли мова йде про загальну справу і національну ідею. Письменник дуже часто досліджує такі аспекти біографії митців, які цілком зрозумілі з позицій повсякденного життя простої людини, але майже ніколи не стають об’єктом наукових досліджень: адреси перебування письменника у тому чи іншому місті («Львів – місто Івана Франка», розширений путівник львівським музеєм письменника «Дім на Софіївці»), родовід, реєстр дітей, які вчилися разом з І. Франком, їхня подальша життєва доля тощо.

У центрі літературно-наукового доробку Р. Горака неосяжна у своїй величі фігура Івана Франка. Зацікавлення постаттю цього генія стало переломним моментом в еволюції дослідника в багатьох аспектах. Опублікована окремою книгою 1983 року повість «Тричі мені являлася любов» одразу стала бестселером, який відкрив незнані епізоди особистого життя «вічного революцьонера». Постать І. Франка є лейтмотивом величезної кількості публікацій, здобутки яких синтезувалися у десятитомній науково-есеїстичній монографії «Іван Франко», написаній у співавторстві з Ярославом Гнатівим, видання якої недавно завершене. За неї обом авторам було присуджено Національну премію ім. Тараса Шевченка (2011).

Р. Горак – автор низки наукових праць і досліджень постаті І. Франка, активний учасник наукових літературознавчих конференцій. Чільне місце відводиться першопублікаціям джерельних матеріалів, переважно листування, спогадів, з науковим коментуванням і ґрунтовними передмовами про епістолярних кореспондентів. Розвивається започатковане Р. Гораком наукове видання «Науковий вісник музею Івана Франка у Львові».

Особливістю джерелознавчих публікацій Р. Горака є конструювання генеалогічних дерев видатних діячів України. Наприклад, М. Шашкевича, І. Франка, Є. Коновальця та інших. Розглядаючи різні гілки цих родоводів, дослідник не раз відкриває для читача представників з тієї чи іншої родини, які прислужилися рідній культурі, але нині забуті, або й зовсім невідомі.

Досить часто об’єктами дослідження є місця, які відвідував Іван Франко чи звідки походили його близькі. Так народжуються краєзнавчі нариси про історію окремих, іноді забутих містечок, сіл Галичини. Цей напрям літературно-наукових зацікавлень Р. Горака репрезентований у виданнях «Городок», «Церква благовіщення у Городку», «Загублені на Журавенщині» (у співавторстві з І. Гамалієм), «Дорога до Жовтанців», «Де верхи взносить наш Бескид гордий», «Друзі з Добрівлян».

З дослідженням широкого кола Франкових знайомих пов’язаний ще один напрям літературно-наукової діяльності Р. Горака – редакторсько-видавнича праця, спрямована на поновлення в літературному обігу, на відродження із забуття окремих творів чи й всієї письменницької спадщини: тетралогія Богдана Лепкого «Мазепа», вибрані прозові твори Івана Франка; збірки В’ячеслава Будзиновського, «Сумний Христос» Ольги Дучимінської, «Таку вже долю Бог судив» Михайлини Рошкевич, творів Василя Загаєвича. Усі зазначені видання супроводжуються ґрунтовними передмовами (іноді післямовами) упорядника.

Як подвижник музейної справи, Р. Горак з 1993 року очолює Львівський літературно-меморіальний музей Івана Франка. За його керівництва музей істотно змінився, став осередком франкознавства, довкола якого згуртувалася плеяда науковців і митців, його науковий авторитет зміцнюється з кожним роком. Музейно-пошукова робота і літературна творчість Р. Горака доповнюють одна одну. За вагомий внесок у музейну справу йому було присвоєно почесне звання заслуженого працівника культури України.

Як літературно-мистецький критик, Роман Горак представлений численною низкою рецензій на окремі твори і видання своїх колег по перу (Надії Ковалик, Євгенії Божик, Валерії Врублевської), на театральні постановки (найбільше – постановки драматичного театру ім. М. Заньковецької), на малярські та декоративні роботи сучасних митців (Б. Олійника, П. Марковича, С. Караффи-Корбут, М. Отковича, родини Корпанюків), про діяльність окремих митців та науковців Львова (С. Максимчука, А. Бабенко, В. Чайки, Є. Гладишевського, О. Бодак).

Доробок письменника багатий ще неопублікованими творами, які вже здобули визнання. До них належить його п’єса «Картка любові», яка була поставлена на камерній сцені Львівського національного драматичного театру ім. М. Заньковецької і яка вже витримала понад сотню вистав з незмінним успіхом. На сцені того ж театру була поставлена його п’єса про Ірину Вільде «Притча про тебе». Письменнику належать п’єси про дружину І. Франка Ольгу Хоружинську («Божевільна», 2009), про діячів української культури – Соломію Крушельницьку («Спогад про Соломію», 2009), Марію Заньковецьку («Актриса», 2010). Прем’єри названих вистав відбулися на сцені театру ім. М. Заньковецької і досі є в його репертуарі, викликаючи інтерес у глядача. Р. Горак є автором низки сценаріїв концертів і театральних постановок, які присвячувалися певним датам чи подіям життя діячів нашої культури.

До неопублікованих належить також низка підготовлених сценаріїв для монографічних передач у засобах масової інформації. Це радіопередачі не лише на літературні теми, але й про життя та діяльність визначних співаків львівської опери (З. Бабія, П. Криницьку, В. Чайку, О. Врабеля, Т. Дідик, Н. Дацько, С. П’ятничка та інших). Отримали свою реалізацію деякі проекти Р. Горака на телебаченні – фільм про адреси Івана Франка у Дрогобичі та у Львові, а також сценарії фільмів «Іван Франко і Львівський університет» (виробництво телеканалу «Культура») та «Іван Франко» (виробництво телестудії «Кінематографіст»). Свого часу Р. Горак виступив в амплуа наукового консультанта для створення художніх фільмів режисера Олега Бійми за мотивами творів Івана Франка («Пастка» – за романом «Перехресні стежки», «Злочин з багатьма невідомими» – за незавершеною повістю «Основи суспільності», «Киценька» з циклу «Острів любові» – за оповіданням «Батьківщина»), які були удостоєні Національної премії України ім. Т. Шевченка.

Як педагог Р. Горак працював на посаді доцента кафедри української літератури ім. академіка М. Возняка у Львівському національному університеті ім. І. Франка.

Маючи такий багатий ужинок, Роман Дмитрович не збирається зупинятися на досягнутому. Його енергійний темперамент, незгасаючий інтерес до глибинного, джерелознавчого дослідження рідної культури і літератури, гідні шанобливого подиву, а працездатність і науковий досвід відкривають перед ним нові обрії для творчої самореалізації.

Яким ГОРАК, кандидат мистецтвознавства