Skip to content

ЛОУНБ : офіційний сайт : Львівська обласна універсальна наукова бібліотека

Історія PDF Друк e-mail
Написав Administrator   
Середа, 12 травня 2004, 13:54

Львівська обласна універсальна наукова бібліотека – головна публічна бібліотека краю, науково-дослідний, методичний, координаційний центр бібліотек усіх систем і відомств області, центральне обласне книгосховище, обласний депозитарій краєзнавчих видань, центр книгообміну, МБА. Вона дбайливо зберігає цінні українські та зарубіжні видання, україніку діаспори, приватні збірки відомих людей краю, зарубіжжя. Крім того, ЛОУНБ виконує функцію головного закладу для 1335 публічних бібліотек області.

Історія бібліотеки розпочалася 8 травня 1940 р., коли за постановою Ради Народних Комісарів УРСР у Львові, як і в центрах інших областей, приєднаних до СРСР восени 1939 р., була створена Державна обласна бібліотека для дорослих, головна в мережі публічних бібліотек області. Окрім неї створили також обласну бібліотеку для дітей, міські бібліотеки у Львові, Золочеві, Бродах, Перемишлянах, Яворові, Раві-Руській, Городкові, Кам’янці-Струмилівській і Жовкві. Окрема мережа бібліотек була заснована в Дрогобицькій області. Для підготовки бібліотекарів Народний комісаріат освіти мав 1940 р. організувати курси бібліотекарів масових бібліотек, а з 1940/41 навчального року – середню бібліотечну школу у Львові.

Новостворена книгозбірня розміщувалася в центрі міста на площі Галицькій, 10, у колишньому палаці Більських. Це унікальна пам'ятка архітектури першої половини XVIII ст. – єдина збережена магнатська резиденція садибного типу, створена 1737-1758 архітекторами Я. Гербутом, Б. Меретином, П. Ріко де Тіргеєм, реставрована 1780 П. Д. Ґібо, а в ХІХ ст. наново декорована Ф. Бауманом. Історія палацу пов'язана з іменами власників - італійця з Болоньї Карло Ґарані, медика, який став бурмистром Львова, згодом магнатів Більських, Потоцьких, Коморовських, Уленецьких, а 1884 Бесядецьких, які були його останніми приватними власниками. Окрім них, будівля коротко належала Г. Винницькому, Т. Вишньовецькому, Л. Солецькому. Далі, перебудований за проектом Я. Шульца, палац належав магістратові. В австрійську добу палац використовували для різних цілей: після 1772 р. тут було окружне та поштове управління, з 1839 відбувалися славні львівські контракти. В офіцині палацу певний час була православна каплиця, а сам палац використовувався як виставкова зала: 1843 графиня Понінська експонувала тут мармуровий надгробок, виконаний славним Б. Торвальдсеном для цвинтаря в Червоногороді. На місці саду за палацом 1892 р. місто збудувало критий базар (нині Галицький ринок). До Першої світової війни в палаці містилася Торгово-промислова палата й постійна виставка крайового промислу (з 1896), після війни – спілка столярів. На думку знаного мистецтвознавця В. Вуйцика, палац за своєю архітектурою первісно належав до стилю французького бароко, далі був стилізований під класицизм, а врешті під псевдобароко. Реставрація поч. 30-х років ХХ ст. (В.Равський, Я. Баґенський) зняла частину пізніших стильових нашарувань. Цінними деталями будівлі залишаються ліпнина, стюки, мармурові стовпи партеру, дзеркала і білі кахлеві печі в нішах центральної зали першого поверху.

Виступ гросмейстера Акіби Рубінштейна у літературно-артистичному касино (весна 1931 р.)

На час відкриття установи бібліотечний фонд налічував бл. 100 тис. одиниць друку мовами народів СРСР (переважно російською), видання класичної літератури мовами народів світу, численні газети й журнали. У книгозбірні був обладнаний загальний читальний зал, зал для студентів, зал періодичних видань. Діяв методичний кабінет, довідково-бібліографічний відділ. Бібліотека мала 22 штатні працівники, переважно прибулих із Харкова, Дніпропетровська, Полтави та ін. міст. Першим директором був Шерман. Основними й майже виключними читачами бібліотеки були червоноармійці й офіцери, радянські, партійні й господарські працівники, інженери й кваліфіковані робітники та їхні сім’ї. Протягом 1939-1940 рр. населення Львова, попри тисячі заарештованих органами НКВД й масову втечу української і польської інтелігенції на захід, зросло з 345 до 500 тисяч. Тобто, кількість новоприбулого населення зросла на 150 тисяч. Це населення значною мірою послуговувалося російською мовою й читало російську літературу. Російська мова й література стали обов’язковими предметами в усіх школах. Значну частина фонду складали твори класиків марксизму-ленінізму-сталінізму й матеріали партійних з’їздів і пленумів. Певне уявлення про первісний склад фондів бібліотеки дає перша збережена інвентарна книга, започаткована 1945 р. З кількадесяти назв на перших сторінках лише одна – українською мовою.

Роки війни руйнівною хвилею пройшлися залами бібліотеки, яка була повністю знищена з огляду на специфічний склад її фондів.

Перші читачі Львівської обласної бібліотеки для дорослих (осінь 1944 р.)

Бібліотека відновила свою роботу восени 1944 р., після визволення міста від гітлерівських окупантів. На той час у ній не було жодної книги. Фонд формувався виданнями польською, німецькою, французькою та іншими іноземними мовами й складався із залишків фондів різних бібліотек, що залишилися в місті. На початку 1945 р. він уже становив 78 тис. одиниць, а протягом року збільшився майже вдвічі. Було створено відділ обробки і каталогізації літератури, абонемент, читальний зал, довідково-бібліографічний відділ. З жовтня 1945 р. почав працювати відділ міжбібліотечного і заочного абонемента. Обласна бібліотека для дорослих першою серед бібліотек західних областей України відновила у 1945 р. роботу методичного кабінету й почала надавати допомогу бібліотекам області. Відразу після війни бібліотекою керувала Наталія Сидоренко, а згодом упродовж 40 років Надія Косенко. 1955 р. бібліотеку назвали іменем Ярослава Галана (ця назва функціонувала до 1989 р.). Після Н.Косенко бібліотеку очолювали М. Муха, В. Симан, Ю. Дурдель.

З часом будівля палацу, яка віддавна не знала реконструкції (фонди нарощувалися, а приміщення не розширювалося), опинилася в аварійному стані і була визнана службами технагляду "небезпечною для перебування персоналу і відвідувачів". Зрештою, аварійною будівля була вже на поч. ХХ ст. Реставрація 1932-1934 рр. (В. Равський, Я. Багенський) не дала бажаного результату через старі фундаменти, на яких збудували палац 1737 року. Саме Юстина Ярославівна Дурдель, ставши директором у 1996 р., витримала весь удар переселення, врятувала бібліотеку, дала їй нове життя.

З 2000 р. ЛОУНБ знаходиться на проспекті Шевченка, 13. Це презентабельна будівля у стилі класицизму, прикрашена пілястрами, зубчастим фризом, ліпним обрамленням вікон, є однією з тих, що визначають обличчя старого міста. Вхід колись прикрашали каріатиди різця Л. Марконі. Збудована 1874-1876 рр. за проектом Л. Вежбицького й Ф. Покутинського, вона призначалася для першого у Львові Міського казино – закладу, що поєднував відпочинково-розважальні й культурні функції. В будівлі були бібліотека, читальні, курильні кімнати, дві бальні зали, гральні кімнати, буфети й кухня. В казино відбувалися бали (преси, архітекторів, правників, лікарів та ін.) літературні імпрези, авторські вечори композиторів, виступали літератори, такі як К. Уєйський (бюст цього поета, виконаний, А. Попелем, автором пам’ятника А. Міцкевичеві, з 1901 р. стояв перед входом до будівлі, а нині прикращає центр Щеціна), й відомі співаки, діяв польський Літературно-мистецький клуб. Восени 1939 у цьому будинку за участю О. Корнійчука, П. Панча, М. Бажана та інших письменників з Радянської України була заснована радянська Спілка Письменників Львова. Її членами були В. Пачовський, П. Карманський, А. Волощак, М. Яцків, І. Вільде, Т. Бой-Желенський, Є. Путрамент, В. Василевська, І. Ашендорф та інші українські, польські, жидівські письменники.

В літературі (ЕЛ, т. 4, с. 165) зустрічається твердження, що саме в цьому будинку влітку 1941 р. був заснований Літературно-Мистецький клуб (голова М. Голубець, заст. – В. Блавацький, В. Пачовський), у якому побували У. Самчук, О. Теліга, О. Ольжич та інші відомі письменники, відбулася перша прилюдна дискусія про ставлення ОУН до німців. Інші автори (О. Тарнавський) вважають, що тут мав бути український клуб, але приміщення зайняли німці під офіцерське казино, тому насправді першим осідком клубу був будинок на Підвальній, 3. Останнє твердження підтверджується офіційною інформацією того періоду: «Спершу клуб мав приміщення на вулиці Підвалля, ч. 3, де була кухня, що видавала для членів клубу снідання та обіди. Тепер Літературно-мистецький клуб одержав нову домівку (вул. 29 Юні – давніше 3 травня, 10). В неділю 2 листопада відбулось урочисте відкриття клубу з виступами львівських поетів і письменників. Клуб повинен стати культурним осередком Львова» (Наші Дні. – Л., 1941, грудень. – С. 14-15). Згадана в тексті вул. 29 Юні (3 Травня) – нинішня Січових Стрільців.

Дев'ять років бібліотека боролася за своє існування: судилася, проводила ремонтні роботи, перевозила і рятувала фонди. Бібліотекарі доклали максимум зусиль, щоб зберегти імідж головної бібліотеки регіону.

Сьогодні ЛОУНБ найбільша в регіоні багатогалузева публічна бібліотека. А це означає, що вона доступна різним верствам населення для ознайомлення з вітчизняними і зарубіжними виданнями. Тому формування повноцінного ресурсного потенціалу для задоволення широких потреб користувачів є її головним завданням.

Бібліотечний фонд становить понад 670 тис. документів універсального змісту. Загальна кількість нових надходжень складає 6-8 тис. прим. щорічно. У мовному плані фонд документів представлений виданнями російською, українською, польською, англійською, болгарською, німецькою, румунською, угорською, французькою, чеською та іншими мовами - всього 41 мовою.

Бібліотека присвячує значну увагу поповненню фонду обов'язковим примірником краєзнавчих документів: вона щорічно отримує від 800 до 1000 одиниць друку. Усі видання краєзнавчого характеру відображені в науково-допоміжному покажчику "Львівщина. Літопис краю. Хроніка подій".

Бібліотека щорічно отримує 181 назву журналів, 57 назв газет. На зберіганні у фондах книгозбірні - 188 назв газет, 78 назв журналів, 4,3 тис. авторефератів дисертацій універсальної тематики, 60 тис. нотних видань, 12 тис. звукозаписів, 5 тис. неопублікованих документів з питань культури, 26 тис. пр. неперіодичних і періодичних видань української діаспори, 55 тис. видань краєзнавчого характеру, багатий фонд методико-бібліографічних документів тощо. Серед особливих цінностей книгозбірні - видання з автографами відомих людей краю, фонд яких налічує до 300 одиниць друку, приватні колекції отця Івана Шевціва з Австралії (1 тис. пр.), отця Дмитра Блажейовського з Риму (1 тис. пр.), родини Іванусівих з Канади (2 тис. пр.), перекладача О. Марченка, славіста й бібліотекаря І. Лозинського.

Особливою гордістю бібліотеки є видання таких знаних на Львівщині людей, як Р. Іваничук, Я. Гнатів, І.Гнатюк, О.Ангелюк, О.Матешук, Г.Дем'ян, Ігор та Ірина Калинці. Виявлено твори з автографами У.Самчука, Р.Купчинського, В.Яніва, М.Понеділка, І.Чабанчука, Л.Палій, С.Сапеляка, В.Вовк, І.Смолія, І.Сеник, О.Терлецької, Ю.Тарнавського, Л.Лисяк-Тевонюк, Є.Загачевського, В.Скорупського, С. Лема, К. Анґельської та ін.

До раритетів книгозбірні належать латинський трактат Рене Декарта “Про людські пристрасті» (1648 р.), прижиттєві видання Корнеля, Вольтера, Монтеск’є, Бомарше, Б. Грінченка, І. Франка, М. Грушевського, Енциклопедичний словник Ф. Брокгауза й І. Єфрона (1890-1907), Енциклопедичний словник братів Гранат (1910-1948), подарункове видання «Гайдамаків» Т. Шевченка 1919 р., ілюстроване О. Сластьоною, мініатюрні видання творів М. Конопницької, Ц. Норвіда, Ю. Словацького.

Значним здобутком бібліотеки є співпраця з видавництвами, яка зародилася разом із першим Форумом видавців (1993), а це двадцять років плідної праці, серйозних консультацій, знайомства із роботою видавництв, напрямами їхньої діяльності, репертуаром продукції. Ініціатором цієї роботи став науково-методичний відділ. І сьогодні він залишається центром зв'язків із видавництвами краю, завдяки яким процес пізнання є безперервним.

Здобула популярність користувачів і бібліотек регіону серія "Правда життя і образу", присвячена незаслужено забутим політикам, громадським діячам, літераторам України. З часу її заснування (1986), побачило світ 26 випусків методичних рекомендацій для бібліотек області. Видання повернули читачам такі імена, як Є. Маланюк, К. Буревій, О. Ольжич, О. Теліга, І. Багряний, Б. Лепкий, Б.-І. Антонич, Г. Хоткевич, В. Стус, Д. Фальківський, В. Бобинський, Г. Гордасевич та ін.

Резонансними подіями у бібліотечному житті краю стало видання ЛОУНБ посібників: «З когорти тих, які ярмо скидали. Євген Петрушевич», «Мелодії життя Мирослава Скорика», «Постаті на тлі доби (Олена Степанів і Роман Дашкевич)», «Провідник буремної доби. Євгенові Коновальцю присвячується»; «Будівничий української Церкви. Рекомендаційний список літератури до 80-річчя від дня народження Любомира Гузара», «Великий українець. В'ячеслав Чорновіл», «І хресний шлях – у полум’ї свічі, вінку терновім і вогні калини». До 120-річчя від дня народження Йосифа Сліпого» (серія "Галицькі митрополити").

Головним пріоритетом у сфері обслуговування користувачів є надання доступу до зібрань бібліотеки якнайширшому колу читачів, споживачів інформації. Розвиток новітніх технологій, зміни в інформаційних потребах користувачів спричинили докорінне оновлення характеру і форм послуг, що надаються книгозбірнею. Зокрема, заклад активно працює над розширенням спектру інформаційно-бібліографічних послуг. За підтримки Міжнародного фонду "Відродження" інформаційні послуги надає Центр європейської інформації, який працює в бібліотеці з 2006 р. і дає можливість краянам отримувати вільний доступ до інформації про ЄС, його структуру, форми і методи діяльності, відносини України з Європою тощо. Створений і постійно поповнюється електронний каталог цієї тематики, працівники центру консультують відвідувачів щодо наявних баз даних, інтернет-сторінок тощо.

Соціокультурна діяльність ЛОУНБ спрямована на утвердження ідеології державотворення, підтримку національних звичаїв і традицій з урахуванням історичних особливостей розвитку регіону. Широкий діапазон тем, використання різних форм популяризації книги вабить читачів до бібліотеки. Останнім часом вони мали змогу подискутувати з політологом і філософом Сергієм Дацюком, зустрітися з автором на презентації книги Василя Шкляра "Чорний ворон". Велике зацікавлення викликала розмова з відомим письменником і дипломатом Юрієм Щербаком, який не лише розповів про свій новий роман-антиутопію «Час смертохристів», але й поділився цікавими спостереженнями з Ізраїлю і США. Двічі читачі мали нагоду спілкуватися з дослідником Холодного Яру Романом Ковалем, який представив галичанам проспект нової книги «Пером і стеком» про скульптора і воїна Михайла Гаврилка та презентував кільканадцять книг про повстанський рух у Центральній і Південній Україні 20-х років ХХ ст. У рамках Форуму видавців у бібліотеці відбулася презентація книги споминів Миколи Руденка, на якій виступила вдова поета, його соратники Євген Сверстюк, Мирослав Маринович, Василь Овсієнко, пролунали ліричні пісні на слова Миколи Руденка. Двічі в бібліотеці гостював цікавий український гурт «Світлиця» з Литви, великий інтерес викликали виступи українського фольклорного ансамблю з Сербії.

Велику молодіжну аудиторію збирає показ документальних фільмів Центру правових та політичних досліджень, «Зарваницькою ініціативою». Систематично відбуваються зустрічі «Православної молоді», курси й тренінги «Самопомочі».

Позицію лідера серед бібліотек області ЛОУНБ посідає завдяки фаховому методичному забезпеченню діяльності публічних бібліотек регіону. Науково-методичний відділ ЛОУНБ опікується бібліотеками області, надає консультативну допомогу не лише публічним книгозбірням, а й бібліотекам інших систем і відомств, проводить заняття з підвищення кваліфікації бібліотечних фахівців, постійно застосовуючи нові форми і методи професійної освіти (семінари, майстер-класи, тренінги, мультимедійні презентації тощо). Тому цілком логічною була участь Бібліотеки у програмі "Глобальні бібліотеки. Бібліоміст - Україна". В результаті 2010 року відкрито Регіональний тренінговий центр з 10 комп’ютерними місцями, мультимедійним проектором, інтерактивною дошкою та ін. Він став важливим осередком підвищення фахового рівня персоналу бібліотек області, навчання новітнім технологіям усіх бажаючих.

Нині працівники бібліотеки ставлять амбітні завдання: постійно підтримувати імідж ЛОУНБ - головної бібліотеки регіону, депозитарію краєзнавчих видань, центру наукових і соціологічних досліджень, методичного і консультаційного центру для бібліотек усіх систем і відомств.

Подальші перспективи колектив пов'язує із розвитком книгозбірні як основної інституції - репрезентанта галицької культури, інформаційного та просвітницького центру краю.

Запрошуємо до нашої бібліотеки всіх тих, хто прагне нових знань, для кого процес пізнання є безконечним.

Останнє оновлення на Вівторок, 05 січня 2016, 11:56
 

Лічильник

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterToday418
mod_vvisit_counterYesterday1195
mod_vvisit_counterThis week2608
mod_vvisit_counterLast week5786
mod_vvisit_counterThis month16162
mod_vvisit_counterLast month16679
mod_vvisit_counterAll days1321483

We have: 45 guests online
Your IP: 54.80.132.10
 , 
Today: жовт. 17, 2017

Партнери

Банер
Банер
Банер
Банер

МИ В СОЦМЕРЕЖАХ

Банер

Соцмережі

AddThis Social Bookmark Button