До дати народження Лесі Українки (справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач, у шлюбі Косач-Квітка; 13 (25) лютого 1871, Звягель, нині Новоград-Волинський - 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Грузія), української письменниці, перекладачки, фольклористки, культурної діячки, піонерки українського феміністичного руху відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка підготував виставку її творів мовами світу. Співзасновниця літературного гуртка «Плеяда», вона в сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. Псевдонім «Леся Українка» був фамільним: Лесею Ларису звали Косачі, «Українцем» називався в еміграції її дядько Михайло Драгоманов.

За Ларисою Мірошниченко, «у пошуках точності зображуваного Леся Українка в тексті (а через нього і в авто-ілюстраціях) найближче стояла до художника історичного жанру, що прагне максимально правдиво зображувати людей, події, сюжети, яких не бачив і навіть не міг бачити» - писала О. Подлісецька (Методологія досліджень творчості Лесі Українки. Вісник ОНУ. 2014, т. 20, вип. 1, ст. 57-61.). А також там вона стверджує, що найповнішою з сучасних є фундаментальна історико-культурна праця Оксани Забужко «Notre Dame d'Ukraine. Українка в конфлікті міфологій» (2007), де досліджуються та розвінчуються усталені міфи про Українку. Забужко деконструює міф про Велику Хвору, гностично-лицарський міф поетеси та прослідковує непоправну втрату шляхетсько-лицарської культури, яку так ревно намагалася зберегти Лариса Косач. Дослідниця вказує, що літературознавство звикло «десексуалізувати видатну жінку («одинокого мужчину») шляхом інфантилізації», і наголошує на її фемінізмі, який «різниться від провінційного галицького «емансипаторства» її сучасниць шляхетською «генеалогією». Книжки з виставки можна замовити безпосередньо у відділі від 11.00 до 16.00 (Мулярська, 2-а. Тел.: 255-36-27). Чекаємо на вас!