Виставка – це розповідь про авторку знаменитих романів, яка померла у віці лише 38 років від ускладнення вагітності, що викликає надмірну нудоту та блювоту... У родині Бронте було син і п’ятеро дочок, серед яких Шарлотта з’явилася на світ третьою. Уже в дитинстві в Шарлотти проявились особливості, які не зникли й в дорослому віці: вона була маленького зросту (близько 150 см), тендітна, сором’язлива настільки, що мала звичку крутитися в кріслі, аби не дивитися в очі співрозмовнику. Її кумиром був герцог британський полководець і державний діяч, учасник Наполеонівських війн, прем’єр міністр Великої Британії Веллінгтон. Її мати померла, коли Шарлотті було п’ять років.

У Шарлотти Бронте, як і в її сестер і брата, рано виявились мистецькі здібності. Усі вони любили літературу і музику. Ще у 1826 році Шарлотта разом з Бренвеллом почали, граючись, писати історію вигаданої країни Енгрії, що, за їхніми задумами, знаходилася десь у Західній Африці, в дельті Нігеру. Натомість дві інші сестри вигадали країну Ангору. Діти багато років дописували історію країн і в цій творчості виявили неабияку обізнаність з тогочасними політичними справами Англії. Ці знання діти брали з газет, до читання яких їх змалечку привчив суворий і похмурий батько. Через брак коштів їх дитинство було нелегким.

Перша «доросла» літературна творчість Шарлотти Бронте тяжіла до поезії. 1837 року дівчина надіслала один зі своїх віршів на розгляд придворному поетові Роберту Сауті. Однак той настільки критично поставився до цієї спроби, що у своєму листі порадив Шарлотті назавжди облишити мрію про літературну кар’єру, бо це відвертає жінку від виконання сімейних обов’язків. Побоюючись, що літературний дебют жінок буде сприйнятий чоловічим колом несхвально, вони назвалися псевдонімами «Каррер, Елліс і Ектон Белл», тобто зберегли особисту ідентичність за ініціалами. Прізвище Белл було обрано не випадково – так звали одного з батькових помічників, майбутнього чоловіка Шарлотти, а ім’ям Каррер Шарлотта увічнила пам’ять благодійниці Френсіс Мері Річардсон Каррер, яка допомагала сестрам заснувати школу. Поетична збірка не привернула уваги публіки, з усього накладу було продано лише два примірники. Та письменниця не втрачала надію на успіх. Так з’явилися найкращі її романи «Джен Ейр», «Вільєтт», «Шерлі», «Учитель» (написаний першим, але виданий лише після смерті її чоловіком Артуром Белл Ніколлсом). З усіх творів Шарлотти Бронте «Віллєт» вважається найбільш автобіографічним. Посмертно були опубліковані й дитячі твори письменниці про вигадану країну Енгрію.

Історія життя і творчості Шарлотти Бронте підтверджує, що навіть коротке життя може увійти в історію як видатне. Будинок, де мешкала родина Бронте, перетворили на меморіальний музей. Родинний склеп з часом став каплицею, яку і донині відвідує багато прихильників творчості сестер Бронте. На брюссельському будинку, в якому знаходився пансіон, де навчались Шарлотта й Емілі, з 1980 по 2017 рік висіла пам’ятна дошка. На честь письменниці названо астероїд 39427 Шарлоттабронте. Показово, що газета «Нью-Йорк Таймс» свого часу не відзначила смерть письменниці некрологом, однак коли помер її чоловік, у газеті був опублікований некролог з лаконічним змістом «Помер чоловік Шарлотти Бронте».

Замовлення літератури з книжкової виставки під час карантину відбувається за тел.: 255-36-26.

Запрошуємо до читання!