До 170-річчя від дня народження каталонського та іспанського архітектора, новатора форми та одного з найяскравіших представників стилів арт-нуво та модерн в архітектурному мистецтві Антоніо Гауді-і-Корнета (1852-1926) відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка (Львів, вул. Мулярська, 2а. Тел.: 255-36-27) пропонує увазі користувачів книжкову експозицію, де представлені мовами світу його роботи з фаховими характеристиками його стилю в архітектурі. Більшість його робіт зосереджена в Барселоні. Найвідоміша будівля — Храм Святого Сімейства.

Антоніо Гауді був непересічною людиною, фігурою досить ексцентричною. Його дивовижні, супервитратні проекти, які подекуди називали навіть божевільними, щедро фінансував багатий промисловець-бавовняр Аузебі Ґуель, завдяки якому Гауді міг зосереджуватися на творчості, абсолютно не думаючи про гроші. Цікаво, що він принципово відмовлявся розмовляти іспанською мовою, а розмовляв тільки каталонською із підлеглими, відвідувачами і навіть із королем Іспанії, який колись відвідав його будівельний майданчик. Одного разу його побила місцева поліція за «розпалення національного сепаратизму».

З дитинства, потерпаючи від ревматизму, він створив для себе певний «здоровий спосіб життя», їв лише вегетаріанське, інтенсивно займався водними процедурами, обов'язково робив щоденні піші прогулянки. Від того місця, де він проживав із 1906 року, до останнього та найвеличнішого його проекту Храму Святого Сімейства було майже чотири кілометри. Цю відстань він щодня проходив пішки. Власне, він усюди ходив тільки пішки, що зрештою обернулось трагедією. Смерть застала Гауді 7 червня 1926 року близько 6 години ранку, коли він за звичкою йшов до будівельного майданчику Собору Святого Сімейства і на одному зі жвавих перехресть вулиць був збитий трамваєм.

У молодому віці йому подобалось модно одягатись, вести досить розкутий спосіб життя. І абсолютним контрастом до цього став Гауді після 40-а років – майже фанатичним католиком, який вів екстремальний, чернечий спосіб життя, дотримувався суворих постів, а після їх закінчення, як казав, «тримав шлунок напівпустим, щоби залишити місце для Бога». Щоденно сповідувався в гріхах та прагнув присвятити життя виключно Богові, давши обітницю тепер працювати лише над релігійними замовленнями. З часом він ставав все більш нетерпимим до будь-якої критики своїх робіт, постійно вступав у конфлікти з владою, критикував сучасників та класиків… Звісно саме тому з вигляду убогого, погано вдягненого старця, мабуть, сприйняли за місцевого жебрака, коли він потрапив у аварію. Таксисти довго відмовлялись везти його до лікарні. Робітники з майданчика, помітивши відсутність Гауді протягом декількох годин, почали розшукувати його і нарешті знайшли в місцевій лікарні для бідноти. Тож, 10 червня від отриманих поранень і зволікання із допомогою Антоніо Гауді помер. Поховали його в склепі незавершеного й досі Собору Святого Сімейства в Барселоні. Непересічні люди створюють дивовижні шедеври, тож запрошуємо до знайомства з оригінальним, нетлінним, прекрасним!