До 475-ої річниці від дня народження іспанського новеліста, драматурга і поета, класика світової літератури Мігеля де Сервантеса (1547-1616) відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка (Львів, вул. Мулярська, 2а. Тел. для довідок: 255-36-27) пропонує ознайомитись із книжковою виставкою абонемента, де представлені мовами світу його найвідоміші твори, насамперед «Дон Кіхот», який багато критиків називають першим сучасним романом та одним із найкращих творів світової художньої літератури. Книжки з виставки і ті, що не помістилися у виставковий стелаж, можна взяти на місяць для домашнього читання.

Життя Мігеля Сервантеса було сповнене трагедій особистого характеру. Однією з таких трагедій у біографії письменника був доленосний випадок вересня 1575-го року, коли, повертаючись на борту галери «Сонце» із Мадрида до Неаполя, він потрапив біля мису Кап-де-Креус разом із братом Родріго в полон до османської флотилії під командуванням Арнаута Мамі. Так Сервантес став рабом грецького ренегата Далі Мамі. Той факт, що у Сервантеса знайшли рекомендаційні листи від австрійського принца, іспанського полководця, губернатора іспанських Нідерландів (1576-1578), представника Габсбурзького дому Хуана Австрійського і герцога Сесси, дав підстави полонителям Сервантеса вважати, що він є дуже важливою персоною, і вони могли вимагати за нього хороший викуп. Тож вони встановили за свободу Сервантеса ціну в п'ятсот золотих ескудо. Під час п'ятьох років ув'язнення Сервантес, чоловік сильний духом та із сильною мотивацією, намагався втекти чотири рази. Щоб уникнути покарання своїх товаришів по втечі, він брав відповідальність за все, що робив проти своїх ворогів і надавав перевагу тортурам над зрадою. У вересні 1580 року завдяки отцям-тринітрарії (цей орден займався угодами щодо визволення полонених) брату Антоніо де ла Белья і брату Хуану Хіль був визволений з рабства. У брата Хуана Хіль було лише триста ескудо, проте чернець почав збирати у християнських купців суму, якої не вистачало. Коли він здобув її, то Сервантес, зв'язаний «двома ланцюгами і цвіркуном», вже знаходився на галерах, які Азан Баха направляв до Константинополя. Дякуючи 500 ескудо, Сервантес здобув волю. Письменник помер у 1616 році у злиднях. Майже на смертному одрі Сервантес не переставав працювати. 22 квітня 1616 року він помер від набряку головного мозку (за іншою версією, від цукрового діабету). За кілька днів до смерті 69-річний Мігель де Сервантес постригся у монахи. Похований був у церкві. Його могила була виявлена в Іспанії дослідниками за допомогою інфрачервоних камер, 3D-сканерів і георадарів у 2015 році. На честь письменника назвали один із астероїдів головного поясу - «79144 Сервантес», відкритий 2 лютого 1992 року. Також ім'я Сервантеса носить один з кратерів Меркурія. Окрім того іменем письменника названо цілу низку інституцій. Іменем Сервантеса названа престижна літературна премія «Premio Miguel de Cervantes», заснована в 1976 році.

У 1910-1920-их роках над перекладом всього «Дон Кіхота» довгий час працював український письменник Володимир Самійленко (1864-1925), проте його рукопис було втрачено (про цю втрату є згадка в сонеті Миколи Зерова «Самійленко»). Але перший український переклад, чи, точніше, скорочений віршований переспів першої частини «Дон Кіхота» Сервантеса зробив Іван Франко. Цей переклад вперше було опубліковано в 1891 році у Львові у журналі «Дзвінок», 1891, № 2–7, 9, 11–23. У 1924 та 1925 роках двома книгами у львівському часописі «Молода Україна» виходить скорочена переповідка твору для молоді зроблена Антіном Лотоцьким під назвою «Високодумний лицар Дон Кіхот із Манчі» у серії "Бібліотека «Молодої України». У 1955 році був опублікований скорочений український переклад Дон Кіхота у виконанні Василя Козаченка та Євгена Кротевича, але вадою цього перекладу була його вторинність, адже перекладачі його перекладали не з іспанського оригіналу, а з російського скороченого перекладу Нікалая Любімова. У 2011 році з'явився скорочений український переклад «Дон Кіхота» Богдана Лета у видавництві KM-Books, що неодноразово перевидавався у цьому ж видавництві, зокрема у 2012 та 2019 роках. Повний український переклад з оригіналу мав на меті здійснити видатний український перекладач Микола Лукаш, проте за життя не встиг довершити другий том роману. Згодом неперекладені Лукашем частини другого тому роману допереклав спочатку Анатоль Перепадя у 1995 році (цей переклад М. Лукаша зі вставками перекладу Перепаді у другому томі був виданий у 1995 та 2005 роках у київському видавництві Дніпро та у 2008 році у харківському видавництві Фоліо), а пізніше у 2017 році їх заново допереклав Євген Тарнавський. /p>