Святкування Міжнародного жіночого дня 8 березня тепер сприймається в українському суспільстві неоднозначно. Уже декілька років Україна обговорює відмову від святкування Міжнародного жіночого дня 8 березня. Основним аргументом виступає те, що це — радянське свято. Але це не зовсім так. Хто і коли придумав цей день, як він змінювався під час історії — спірне питання. Справа в тому, що у Міжнародного жіночого дня є кілька версій. Якщо коротко, то хронологія появи свята виглядає так:

1. 8 березня 1857-го року, Нью-Йорк — співробітниці фабрик із виробництва текстилю влаштували акцію і зажадали оплату праці таку саму, як у чоловіків, робочий день тривалістю 10 годин (замість 16) і виборче право.

2. 1908-й рік — ініціативу підхопила Соціалістична партія США. Це свято там стали відзначати вже з 1909 року.

3. 8 березня 1910-го року, Копенгаген — відбувся форум жінок, де з ініціативи Клари Цеткін (вона представляла соціал-демократів Німеччини) цей день, 8 березня, зробили міжнародним святом. У цю дату жінки збиралися йти на демонстрації, щоб звернути увагу суспільства на жіночі проблеми.

4. 19 березня 1911-го року — у кількох країнах (Німеччині, Данії, Австро-Угорщині, Швейцарії) відзначили Міжнародний жіночий день.

5. 1917-й рік, Петроград — відбулася демонстрація жінок. Акція стала відома як Лютнева революція, її дата за старим стилем — 23 лютого (за новим це 8 березня).

6. Початок 1920-х років — свято затвердили в СРСР.

7. 1977-й рік — ООН присвоїла 8 березня статус міжнародного дня, його назвали Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир.

8. Свято 8 березня має і неофіційну версію. Нібито 1857 року в Нью-Йорку протестували зовсім не працівниці текстильних фабрик, а представниці найдавнішої у світі професії — повії. Їхні вимоги були трохи іншими: виплатити матросам зарплату, щоб ті могли розрахуватися зі "жрицями кохання". У 1894-му році 8 березня демонстрація повій відбулася у Парижі і жінки вимагали таких самих прав, як у швачок або пекарів, — створення своїх профспілок. У 1895-му році в Чикаго і в 1896-му році у Нью-Йорку відбулися схожі акції, а в 1910-му році нібито сама Клара Цеткін із Розою Люксембург, своєю подругою, вивела повій на вулиці Німеччини — вони вимагали покласти край свавіллю поліції. Неофіційну версію свята в СРСР замовчували — країні потрібні були ударниці праці, які вміють водити трактор і загартовувати сталь, тож жіночий день у СРСР тривалий час був із політичним забарвленням, а сам образ радянської жінки був насамперед "трудівницею, матір'ю і комуністкою". Але в 1970-х роках у радянських школах хлопчики почали вітати дівчаток із цим днем, а після розпаду Союзу свято стало романтичним і перетворилося на "день весни, краси і жіночності".

9. 14 лютого 2023-го року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт — у ньому пропонують відмовитися від 8 березня, а замість нього відзначати і зробити вихідним День української жінки 25 лютого (у день народження Лесі Українки). Опитування з цього питання навіть зробили в застосунку "Дія": запитали, чи потрібно залишити 8 березня офіційним вихідним, чи зробити робочим. Українці проголосували за збереження вихідного на 8 березня, звісно в мирний час, коли святкування не заборонені військовим станом.