До 115-ої річниці від дня народження уродженця Львова, польського поета, філософа, письменника-сатирика і афориста XX сторіччя Станіслава Єжи Лєца, за справжнім іменем Станіслава Єжи де Туш-Лєтца (1909-1966) відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка пропонує для огляду книжкову експозицію «Думка безсмертна за умови, що вона знову й знову народжується», де зацікавлений користувач може почерпнути відомості про маловідомі сторінки з життя й творчості письменника. Крім інформації із польських шкільної та загальної енциклопедій, критичних матеріалів відомих польських літературознавців, двотомника афоризмів, фрашок і лірики Єжи Лєца, цікавими є і спогади про зустрічі з відомими світовими постатями, починаючи зі спогадів із львівського дитинства: «Я ще пам'ятаю, як батько водив мене у кафе Жорж»…

Автор знаменитих «Нечесаних думок» був не лише письменником та поетом, а й героєм війни. У 1941 році він, як і багато польських євреїв, потрапив до концентраційного табору, де перебував до 1944 року. За легендою, йому вдалося утекти зі страшних катівень завдяки нагоді. Після невдалої спроби втечі його спіймали і засудили до розстрілу. Німецькі офіцери наказали письменнику копати собі могилу, а самі пішли обідати, залишивши засудженого з одним есесівцем. Згідно з тією ж легендою, С. Є. Лєц убив наглядача лопатою і, переодягнувшись у його мундир, дістався Варшави. Потрапивши до столиці Польщі, Лєц став учасником Опору та приєднався до партизанів у лісах під Любліном. За життя письменник був двічі одружений: з Ельжбетою Русевич мав сина Яна та дочку Малгожату, а з Кристиною Свентонською — сина Томаша. Станіслав Єжи Лєц помер 7 травня 1966 року після тривалої невиліковної хвороби у Варшаві. Похований на військовому цвинтарі Повонзки. 22 квітня 2018 року, на фасаді львівського будинку по вулиці Словацького, 6, де у 1920-1934 та 1939-1941 роках він мешкав відкрито меморіальну табличку.

Станіслав Єжи Лєц входить до першої десятки літераторів XX сторіччя, які не тільки вплинули на смаки читацької публіки, але й виразно позначилися на формуванні сучасної свідомості людства. На його думку «не існує біографії письменника, є лише життєписи творів». Безсмертна фраза «стислість — сестра таланту» якнайповніше відноситься до творчості Станіслава Єжи Лєца. Ми часто вживаємо придумані ним афоризми у розмові, навіть не підозрюючи, що їхнє авторство належить польському письменникові та поетові, чий творчий псевдонім — Лєц — перекладається з ідишу як «комік, пересмішник, блазень». Саме такі відомі вислови належать його перу: «Із Сократами на брудершафт п'ють цикуту (отруту)», «Неписьменні змушені диктувати», «Коли я досяг дна, знизу постукали», «Іноді іронія змушена відновлювати те, що зруйнував пафос», «Хто надів на очі шори, повинні пам'ятати, що в комплект входять ще вуздечки і батіг», «Чи відчувають риби, що проходять крізь осередки мережі, комплекс неповноцінності?», «Найчастіше вихід знаходиться там, де був вхід» та багато інших.

Його афоризми, зокрема двотомник «Нечесані думки» українською мовою переклав журналіст, громадський діяч, історик та перекладач, відомий зокрема як дослідник польсько-українських стосунків і творчості Бруно Шульца, Андрій Павлишин.

Запрошуємо до перегляду книжкової експозиції, користуючись польською мовою і оригінальними письмовими джерелами!