До 330-ої річниці від дня народження французького поета, прозаїка, сатирика, трагіка, історика, публіциста, антиклерикала, відомого своєю дотепністю, нападками на настанови католицької церкви, а також пропагандою свободи віросповідання, свободи слова і відокремлення церкви від держави Франсуа Марі Аруе за псевдонімом Вольтера (1694-1778) відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка знайомить зацікавленого користувача з фондовими працями письменника та критичними матеріалами про нього мовами світу.

Вольтер був різнобічним письменником, створюючи роботи майже в кожній літературній формі: п'єси, вірші, романи, есе, історичні й наукові праці. Він написав понад 20 000 листів і понад 2 000 книг і брошур. Ф. М. Аруе був активним захисником громадянських свобод, попри ризик, що поставило його в рамки суворих законів про цензуру того часу. Лірика молодого Вольтера сповнена епікурейськими мотивами, містить випади проти абсолютизму. Його зріла проза різноманітна за темами та жанрами: філософсько-фантастичний роман «Мікромегас» (1752), утопія «Кандид, або Оптимізм» (1759), філософська повість «Простодушний» (1767), трагедії у стилі класицизму «Брут» (1731), «Танкред» (1761 рік видання), сатиричні поеми («Орлеанська незаймана», 1735 року написання, видана 1755 року), публіцистика. Історична творчість Вольтера пов'язана з боротьбою проти релігійної нетерпимості, критикою феодально-абсолютистської системи: «Філософські листи» (1733), «Філософський словник» (1764-1769). Вольтер зіграв значну роль у розвитку світової філософської думки, в ідейній підготовці Великої французької революції кінця XVIII ст. Вольтера часто вважають атеїстом, проте він був прихильником деїзму, в основі якого лежить віра у Бога-творця, який надалі після акту творення, не втручається у справи світу. Щоправда, Вольтер негативно ставився до євреїв. У своєму «Філософському словнику» Вольтер писав: «Ви виявите в них (євреїв) тільки неосвічений і варварський народ, який здавна поєднує саму огидну жадібність із ницими забобонами і з нездоланною ненавистю до всіх народів, які їх терплять і при цьому їх же збагачують... Проте не слід їх спалювати.»

Окремі епіграми й вірші Вольтера переклали Павло Грабовський, Христина Алчевська. Комедію «Наніна» 1885-96 рр. було поставлено на сцені Харківського вільного театру. Українською мовою повість «Кандід» переклали Валер'ян Підмогильний (1927) та Микола Терещенко (1955). 1932 року з'явилися «Вибрані твори» Вольтера в перекладах Людмили Івченко. У 1937 році вийшла поема «Орлеанська діва» у перекладі Максима Рильського. А 1920 року Кам'янець-Подільське видавництво «Дністер» мало намір видати український переклад роману Вольтера «Білий бик» (переклав М. Мухин), але невідомо чи після приходу більшовиків був він виданий і чи зберігся хоч один примірник. Вольтера також перекладали з французької Іван Ставничий, український письменник і перекладач, один із найвизначніших прозаїків українського «Розстріляного відродження», жертва Сталінських репресій Валер'ян Підмогильний, Людмила Івченко, Ярема Кравець, Віктор Копілов. Запрошуємо до читання!