До Міжнародного дня пам’яток і визначних історичних місць відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка представляє книжково-альбомну експозицію «За історичною спадщиною у сьогодення». Тут зацікавлений користувач може переглянути і прочитати про історію виникнення і збереження історичного минулого країн світу різними мовами. Путівники та багато ілюстровані альбоми розповідають про ідентичність і багатство архітектури та культури різних країн, нерухомих об'єктів, що мають історичну, архітектурну, духовну цінність, традиції, збережені у віках народів світу.

Неможливо уявити Київ без Софійського собору, Індію — без Тадж-Махалу, а США без Великого каньйону. Подібні місцевості й споруди свідчать про історичну та природну унікальність, тому мають цінність культурного спадку. Навіть найдосвідченіші мандрівники отримують незабутні враження від їхньої краси, величі й різноманіття. Таким місцям і спорудам присвячено день 18 квітня, який змушує всіх небайдужих людей звернути увагу на необхідність збереження цих важливих для культури й історії об’єктів.

Розуміння цінності історичних пам’яток, передусім тих, що належали до античних часів, почалося в епоху Відродження. У XVIII столітті, під час Великої французької революції, матеріальні культурні цінності Франції було проголошено народним надбанням, а також створено спеціальну державну службу з їх охорони. Незабаром подібні державні органи було засновано в інших європейських країнах.

Перші юридичні засади захисту історичних пам’яток з’явилися в Гаазьких конвенціях 1899-го та 1907-го років, які регламентували порядок військових дій. Зокрема, було визначено, що будівлі, в яких розміщено заклади мистецтва, науки й благодійності, а також храми та історичні пам’ятки під час війни не мають слугувати цілями для обстрілів.

В 1935 році у Вашингтоні було підписано Міжнародний договір про охорону художніх і наукових закладів та історичних пам’яток. В цьому договорі декларувався пріоритет культурних об’єктів перед військовою доцільністю. Цей договір ще називають Вашингтонським Пактом, або Пактом Реріха, бо його ініціатором ще з 1928 року виступав Микола Реріх — відомий філософ, митець та громадський діяч.

В 1954 році було прийнято Гаазьку Конвенцію про захист культурних цінностей у випадках збройного конфлікту, яка прямо заборонила умисне руйнування історично значущих об’єктів. Причиною прийняття цього документу стали масштабні руйнування, до яких призвела Друга світова війна. Одним з прикладів є німецьке місто Дрезден, відоме своїми культурно-історичними будівлями, які були знищені чи пошкоджені британською та американською авіацією.

Часто ворогуючі сторони і в наш час не завжди дотримуються міжнародних угод щодо збереження пам’яток культури. Наприклад, в ході сирійського конфлікту в 2014-2015 роках через бомбардування Алеппо було зруйновано або пошкоджено 70% споруд давнього міста, багато з яких належать до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Прикладів варварського відношення до пам’яток культури у світовій історії багато. Не зважають на пам’ятки культури і в Росії під час російсько-української загарбницької війни. Ці руйнування не вимірюються суто матеріальними збитками, адже вони є втратою частини народної пам’яті та духовності. Тому зберігати історичні об’єкти для наступних поколінь — святий обов’язок кожної людини.