«Христос воскрес – воскресне Україна!»

до історії української великодньої листівки

Українська діаспора, особливо періоду воєнної еміграції, всіляко намагалася підтримати своїх рідних і знайомих у тяжкі часи московської окупації й тоталітарного гноблення. Одним із матеріальних виявів цієї моральної підтримки були святкові поштівки, переважно різдвяні й великодні, що надсилалися до Радянського Союзу в закритих конвертах, отож мінімально підлягали контролеві цензури й карних органів.

Аналізуючи форму та зміст листівки, слід мати на увазі, що вона створюється за певними правилами й має свої особливості. Як правило, в листівці превалює зображення, а текст лише посилює задум автора й основну ідею твору. Ідея великодньої листівки, зокрема діаспорної – паралель воскресіння Христа зі сподіваннями на відродження незалежної України, підкреслення давніх християнських (а з огляду на писанку, як неодмінний атрибут свята, й дохристиянських) традицій.

Писанка чи крашанка повторюється в більшості листівок. Продовженням попередніх традицій можна вважати зображення сцени Воскресіння Христа (автор О. Мошинська, І. Рошенко, К. Собенко, Я. Сурмач). Христос часто ідентифікується з Україною: у К. Собенка він підноситься над українською 7-верхою церквою, в анонімного автора на листівці, друкованій у США, тримає в руці український прапор, у Л. Денисенка обабіч Христа Софія в Києві та Святоюрський собор у Львові, а перед ним вітаються дві жінки у східноукраїнському й галицькому строях, у композиції І. Рошенка ореол Христа складають сині й жовті смуги, а обабіч його постаті силуети різних українських церков. Одна з робіт О. Мошинської зображає дівчину-українку, яка дає писанку козакові. Мініатюра, нарукована в Австралії 1987 р. художнім видавництвом «Ореста», зображає писанку на тлі традиційної сільської хати під стріхою, біля якої тин і «журавель». Досить часто митці зображають традиційний святковий стіл з паскою, писанками, свічкою, свічником-трійцею, вербовими котиками чи весняними квітами (поштівки авторства І. Рошенка, Е. Сміт-Дейвіс, Б. Божемського), з великодніми кошиками (І. Денисенко), натюрмортами (О. Мошинська). Розписування родиною писанок є сюжетом картини І. Кучмака, відтвореної в поштівці. Великодні дитячі забави відбиті в працях М. Анастасієвського, І. Кучмака, митця, підписаного ініціалами «С.К.», М. Білинського, Я. Сурмач. Остання – репродукція картини на склі Ярослави Сурмач. Як сказано в англомовній анотації це «багатовікове українське мистецтво малюнка на звороті скла, відроджене в серії багатобарвних сцен зі Старої України».

Текстова частина листівок (часто доповнена на розвороті) містить вітання зі святом Воскресіння Христового, а також з тисячоліттям українського християнства 1988 р. (композиція Л. Денисенка), побажання веселих і щасливих свят, текстами, пов’заними зі Святим Письмом тощо.

Особливо слід виділити листівку, створену видавництвом «Смолоскип» ім. В. Симоненка у США 1980 року. Це твір, який має всі ознаки «антирадянського» видання. Титульна сторона містить зображення «самвидавної» листівки з Радянської України, виготовленої в техніці кольорової ліногравюри невідомим автором. Художні засоби митця лаконічні: на чорному тлі - вишивана серветка, зелена вербова гілочка й писанка. Нижче дещо кострубатий напис «Христос Воскрес!», друга частина якого на червоному тлі, отож, при бажанні, барви листівки можна було б трактувати, як «оунівські» кольори. Замість традиційного привітання використано вірш поета-дисидента Миколи Руденка:

Візьми свій хрест. На ньому Я розп’ятий –

Твого народу славне майбуття.

А той, хто зрікся нас –

Навік проклятий

Порине в морок, в хаос, в небуття.

Візьми свій хрест. Нехай ляга на плечі

Важким ярмом, а ти його неси.

У ньому зойк голодної малечі,

Жіночі передсмертні голоси.

У ньому – віра, віщий поклик Слова.

Твоя корогва, Боже знамено.

У ньому щира українська мова.

Де кожна кома – то святе зерно.

Цікаві додаткові елементи містить поштівка 1961 р. видавництва «Молоде Життя», що містить зображення дівчат, що ведуть танок на тлі дерев’яної церкви. На розвороті, окрім друкарського вітального напису з побажанням веселих свят, є два поштові штемпелі, виконані червоним чорнилом – пошти Канади, датований у Торонто 4 квітня 1961 р., та пластового штемпеля з портретом молодого Шевченка й текстом: «1861-1961. Шевченківський рік. Український пласт». Поштове погашення виконане не на конверті чи зовнішній стороні поштової пересилки, а всередині листівки, що є рідкісним випадком в історії пошти.

Порівняння значної кількості вітальних листівок свідчить, що їх виданням займалися українські видавництва – пластове видавництво «Молоде Життя», «Хвилі Дністра», видавництво книг і платівок «Сурма» (початково «Сурма-Січ», власник – Ярослава Сурмач), «Смолоскип» у США, художнє видавництво «Ореста» в Австралії, яке друкувало свою продукцію також у Англії, приватні видавництва «ТВ» (маркувало свої видання зображенням двох баранчиків) в Канаді й К. Собенка у Баунд-Бруку, США та низка інших. Вітальні листівки відзначаються переважно доброю якістю поліграфії, хорошим папером, часто високою художньою вартістю.

Листівки до Великодня, видані на Американському континенті, у Європі (Великобританія) та в Австралії, є цікавим історичним джерелом, свідченням упертої і невпинної боротьби українських патріотів за збереження національно-релігійних традицій, виховання в дусі патріотизму й високої моральності наступних поколінь, за незалежну соборну Українську державу.

Іван СВАРНИК