Серед останніх надходжень літератури привертає увагу, в першу чергу оформленням, новий довідник, укладений д-ром історичних наук А. Гречилом «Символи українофобії. Матеріали до довідника» (К., 2025). До нього увійшли розвідки М. Чмира, К. Галушка й А. Гречила, які узагальнюють різні прояви ворожої до України й українців символіки – німецького нацизму, російського імперіалізму, совєтської спадщини (георгіївська стрічка), а також прояви ідеологічної агресії на наших теренах («Новоросія», ЛНР-ДНР, символи вторгнення, сепаратизму). Цікавим для читачів є розділ про картографічну агресію з боку росії, Угорщини, Румунії. А також про фальсифікації і вигадки щодо червоно-чорного прапора, дивізії «Галичина». Особливістю нового видання є його документальність, локалізація аналізованих явищ у часі й просторі, значний науково-довідковий апарат. Видання насичене сотнями ілюстрацій, виготовлене на доброму папері, має добротну палітурку. Гадаємо, ця неординарна книга знайде відгук серед наших читачів.

Напередодні Великодніх свят, 18 квітня, у відділі мистецької літератури відбувся майстер-клас з декорування яєць в техніці декупажу, який провели майстриня Вікторія Альба та керівник соціальних послуг «Джерело» Юлія Клим.

Прикрасити великодні яйця можна різними способами. Одним із найшвидших і найефектніших є декупаж – це техніка аплікації, коли на предмет наклеюються фрагменти малюнка або орнаменту та покриваються лаком для збереження. Продаються навіть спеціальні декупажні серветки, тому це доступне всім, хто бажає зробити великодній стіл яскравішим і радіснішим. Варіантів оформлення яєць у такий спосіб досить багато. Можна використовувати як варені яйця, які без жодного побоювання можна вживати в їжу, так і декоративні заготовки або порожню шкаралупу.

Уночі 15 квітня відійшов у кращі світи мій приятель зі студентських років Ігор Хомин, донедавна головний хранитель фондів Львівської галереї мистецтв. В останні роки він хворів, тож ми бачилися не дуже часто. Однак систематично: про це дбав наш однокурсник Ігор Сульженко (хай спочиває з Богом), який збирав нас чотирьох, якщо Ігор Кожан не був на той момент у Парижі чи Києві, на товариський обід.