8 січня у великій читальній залі точилася розмова про внесок академіка Івана Крип’якевича в дослідження історії нашого міста. Кожному екскурсоводові відома книга вченого «Історичні проходи по Львові», нещодавно видана вже втретє завдяки невтомному Богданові Якимовичу. Однак не кожен знає, що вивчати минуле Львова Крип’якевич почав іще студентом. 1905, коли йому було 19 років, він видрукував розвідку «Матеріяли до історії торговлі Львова» в поважному виданні «Записки НТШ». Дослідження базувалося на вивченні архівних матеріалів, зокрема купецьких книжок Шольца і Боїма. 1907 року в тих же «Записках» вийшло солідне дослідження «Львівська Русь у першій пол. ХVІ в.». Як додаток до неї молодий історик підготував до друку кількасот документів, скопійованих в архіві магістрату. Документи тоді видати не вдалося. Їх опублікував Інститут археографії щойно 1994 р. Ця книга висвітлює майже цілком невідому сторінку нашої історії – життя українців Львова до заснування Успенського братства. Історика цікавив не лише Львів, у якому русинів було не так багато, але й навколишні т. зв. львівські села.

Надалі наукові дослідження Крип’якевича відбувалися у двох основних напрямках: його вчитель Грушевський скерував Крип’якевича на вивчення історії козацтва, а сам він протягом усього життя займався історією Львова. У низці статей учений поєднував обидва ці напрямки. Зокрема, кілька публікацій присвячені навчанню Б. Хмельницького у Єзуїтській колегії у Львові («Учитель Богдана Хмельницького»), козацьким облогам Львова 1648 і 1655 рр. Цікавими для нас є розвідки «Слідами Хмельницького по Львові», «Богдан Хмельницький в Галичині», «Українські гетьмани в Галичині», «Могили українських гетьманів», «Могила І. Виговського», «Фундація Сагайдачного для Львівської Ставропігії». Особливу увагу історика привертали Львівське братство і його школа, Іван Федорович та інші львівські друкарі, а також гравери, які працювали в друкарнях. Щодо останніх – Крип’якевич протягом усього життя збирав матеріали для словника граверів Вони відклалися в особовому архіві вченого (нині у відділі рукописів ЛНБ ім.. Стефаника). Видаючи дитячий журнал «Дзвінок», історик публікував багато популярних статей про історію Львова – «Малі козаки», «Дещо про козацьке життя», «Про давні замки», «Різдвяні забави в давних часах». У «Старій Україні» вийшли статті «Папір українських друків Івана Федоровича», «Слідами княжого Львова. Топографія», «До історії української декорації та різьби. Божий гріб і вертеп у Львові в ХVІІ і ХVІІІ в.». Багато цих статей і розвідок чекають на перевидання. З основних праць ученого були видані чи перевидані «Галицько-Волинське князівство», «Історичні проходи», «Історія України», «Богдан Хмельницький», «Держава Богдана Хмельницького».

Ще одним задумом, який не завершив Іван Крип’якевич, був словник львівських істориків. Для нього він до кінця життя збирав автобіографії, бібліографію, ілюстративний матеріал. Серед істориків були як М. Грушевський та його – М. Андрусяк, М. Кордуба, О. Пріцак, С. Томашівський, так і учні Крип’якевича - Я. Ісаєвич, М. Кравець, О. Купчинський, Ю. Сливка, Ф. Стеблій. Сотні біограм також відклалися в особистому архіві вченого й чекають на публікацію.