Мої сусіди на подвір’ї жваво, навіть із запалом, обговорювали фільм “Чорний ворон». Порівнювали з оригіналом, відзначали неповне відтворення сюжету, не дуже добре озвучення діалогів («як собаки гавкають і пташки кричать чути, а що говорять – не зрозуміло»).

Як на мене, кіно – цілком інакший жанр мистецтва, сценарій зовсім не повинен (зрештою, це й неможливо) відтворювати все, що міститься в літературному творі. Його мова – зображення, рух, освітлення, звуки. Хоча сюжет і образи відіграють не останню роль у сприйнятті твору глядачем. А ще фільм повинен впливати на душу й настрій, робити людину людянішою і кращою. І навпаки – гартувати й готувати до відчайдушної боротьби за свій народ і державу. Чи фільм «Чорний ворон» вплине на українців? Гадаю, що так. Адже він оптимістичний і показує героїв, які воюють за Україну без москалів і комуністів, у безнадійній з мілітарної і політичної точки зору ситуації. Так само, як воювали наші повстанці в 40-ві-50-ті роки ХХ ст. Воювали, щоб показати іншим – наш дух не зламати, ми помремо, але не скоримося!

Отож раджу перечитати «Залишенця» або «Чорного ворона» Василя Шкляра. Зауважу, що в фондах бібліотеки є ще півтора десятка інших творів цього автора – романів, повістей, творів для дітей. Читаймо самі й радьмо друзям!

Іван Сварник