В історії українського війська контрнаступ УГА 7-28 червня 1919 р., відомий як Чортківська офензива, можна вважати однією з небагатьох світлих сторінок, коли спільна мета об’єднала все суспільство, а бажання за будь-яку ціну захистити свою державу переважило всі інші міркування.

Чортківська офензива сталася в момент, коли здавалося, що ЗУНР от-от впаде під потужним наступом переважаючих польських сил. Адже українські сили, що налічували якихось 8 тисяч бойового складу, опинилися на клаптику території розміром 35х35 км . Особливо гостро бракувало амуніції: на початку червня вояки мали по 10-12 набоїв, які могли вистріляти протягом дня. Однак серед старшин лунає заклик: «Звідси ми йдемо вперед! Це наша земля, і її треба захищати!». Ініціаторами контрнаступу були Р. Волощук, Ю. Шепарович, А. Бізанц, а також нач. штабу НКГА Ю. Курманович. Саме останній опрацював план операції, який подав новому командувачеві ГА Олександрові Грекову. Як зазначив історик Василь Кучабський, ген. Греков був «обдарованим офіцером, відважним солдатом, сміливим полководцем», якого саме потребували галичани.

Раптовий удар галичан на Ягільницю 7 червня й Чортків 8 червня застав поляків зненацька: вони були переконані, що УГА вже розбита й нездатна чинити опір. Паніка охопила й польське населення Поділля, яке поспіхом покидало села й міста, ускладнюючи перекидання польських військ. Долаючи опір вишколених і добре забезпечених польських військ, українці здобули Бучач, 12 червня Струсів, 14 – Підгайці, а 15 Тернопіль. Другий етап операції, кінцевою метою якої було повернення Львова, почався 20 червня. В запеклих боях українці оволоділи Бережанами, Золочевом, Рогатином, Бурштином, а 24 червня Станиславовом. Наступ УГА викликав небувале піднесення в українській Галичині. До війська зголошувалися десятки тисяч добровольців. Однак брак старшин, а особливо зброї й амуніції, дозволив командуванню прийняти лише 15 тисяч. Сподіватися на допомогу Наддніпрянщини також не доводилося: там точилася кривава боротьба з більшовиками. Закріпити військовий успіх галицьким українцям не дозволили керівники країн Европи: 25 червня Найвища Рада мирної конференції в Парижі надала Польщі мандат на зайняття Галичини по річку Збруч. Західні політики зробили ставку на зміцнення Польської держави, яка мала стати заборолом перед більшовицькою експансією на Захід. Отримавши підтримку, добре озброєна й оснащена 40-тисячна польська армія перейшла в контрнаступ на всьому фронті від Бродів до Коломиї. Після затятих боїв УГА 16-18 липня 1919 р. організовано відступила за Збруч. Та Чортківська офензива назавжди залишиться в історії, як символ доблесті, відваги й воєнної майстерності галичан.