Іти крок за кроком, добиватись своїх, прямуючих до вищого розвитку людськости прав (до 165-річчя Наталі Кобринської) |
П'ятниця, 05 червня 2020, 13:19 | |||
Наталя Кобринська (дівоче прізвище Озаркевич) – українська письменниця, публіцист, одна із матерів українського фемінізму. Народилася 8 червня 1855 р. в селі Белелуя на Івано-Франківщині у родині греко-католицького священника. Ніхто із священницької родини Озаркевичів не міг подумати, що симпатична дівчинка виросте «підбурювачем спокою», а свої, надто сміливі як на той час, ідеї втілюватиме у життя не тільки шляхом літератури, а й у громадській діяльності. Освіту здобула вдома. Батько допоміг їй вивчити українську, російську, польську, німецьку та французьку мови. Вийшла заміж за Теофіла Кобринського – піаніста, співака і композитора. Після раптової смерті чоловіка 1882-го Наталя Кобринська поїхала з батьком до Відня, де він працював послом Державної ради. У Відні Наталія Кобринська знайомиться з прогресивним публіцистом, літературознавцем і громадським діячем Остапом Терлецьким. Він, оцінивши майстерність та емоційність усних оповідей Наталі, умовив її взятися за перо. Перше оповідання Кобринської «Пані Шумінська» вийшло у 1883 році. Провідною темою творчості й діяльності Наталі Кобринської стало становище жінок у суспільстві та шляхи його покращення. Наталя Кобринська досконало розуміла потребу економічного, політичного і побутового розкріпачення жіноцтва. Зробити це можна, вважала вона, лише об’єднавши жінок і згуртувавши їх навколо прогресивних західноєвропейських ідей, які потрібно реалізувати, ставши на національно-соборницький шлях. Для здійснення такої мети Наталя Кобринська ініціювала заснування Товариства руських жінок. 8 грудня 1884 року Товариство руських жінок скликало свої перші загальні збори у Станиславові (нині Івано-Франківськ). Цей день вважається початком українського жіночого руху. Ці перші жіночі збори були тріумфом нових ідей, які, будучи переконливо подані, захопили уми й серця зібраного жіноцтва. Наталя Кобринська організувала видавництво «Жіноча бібліотека» й випустила три книги альманаху «Наша доля». 1912 року вона відновила діяльність «Жіночої бібліотеки», першим випуском якої став переклад чеської письменниці Кароліни Свєтли «З наших боїв і змагань». 1918 року Н. Кобринська підготувала збірку «Воєнні новели», до якої увійшли твори «Кінь», «На цвинтарі», «Брати», «Свічка горить», «Полишений» та досі не знайдені «Тіні», «Лист», «Чи случай», «З-під гуку гармат». Останні роки життя Наталя Кобринська провела в голоді та злиднях. Повертаючись зі Львова, письменниця в дорозі заразилася тифом й померла 22 січня 1920 року. Похована в місті Болехів на Івано-Франківщині. З нагоди цієї події у відділі читального залу експонується виставка «Іти крок за кроком, добиватись своїх, прямуючих до вищого розвитку людськости прав». Наша книгозбірня підготувала матеріали про Н. Кобринську: пам’ятка користувачеві «Піонерка українського фемінізму» та посібник «Жіноче обличчя Львова», з якими ви можете ознайомитися на сайті бібліотеки
|
Today | 115 | |
Yesterday | 943 | |
This week | 6444 | |
Last week | 8503 | |
This month | 40009 | |
Last month | 35201 | |
All days | 4581748 |