30 років тому, 19 лютого 1992 р., Верховна Рада України затвердила тризуб як малий герб України. З цієї нагоди в читальній залі бібліотеки відкрилася виставка «Державні символи України». На ній представлено вибрану історіографію досліджень герба, гімну та прапора України. Передовсім це праці фахівця в галузі геральдики та вексикології, співавтора герба України, доктора історичних наук, провідного наукового співробітника Львівського відділення Інституту археографії та джерелознавства НАН України Андрія Гречила.

Видана масовим тиражем брошура «Національна символіка» бібліотеки журналу «Пам’ятки України», (1991, № 1) відіграла виняткову роль у розповсюдженні знань про українську символіку ще в радянський період. Брошуру відкривають три статті, опубліковані в «Пам’ятках України» впродовж 1989 р.: Богдана Якимовича «До питання про українську національну символіку» (№ 3), Андрія Гречила «Про національний прапор» (№ 4), Вадима Модзалевського та Григорія Нарбута «Про державний герб України» (№ 3), які неабияк посприяли винятковій популярності «Пам’яток України» в той час.

Привертає увагу також маловідомий текст М. Грушевського «Український герб» (Твори. Том 4, книга 1, с. 92-95), стаття Івана Сварника «Головна руська рада і українська символіка», опублікована в віснику Українського геральдичного товариства «Знак» (1998, № 16).

Загальновідомо, що автором тексту гімну «Ще не вмерла Україна» був Павло Чубинський. Цю інформацію уточнює Володимир Сиротенко-Вербицький, нащадок прийомного сина Пантелеймона Куліша Миколи Вербицького-Антіоха, у статті «Правдива історія створення гимну «Ще не вмерла України…» в Альманасі Українського Народного союзу видавництва «Свобода» (Парсипані, Нью-Джерзі) (2013, с. 206-214. Отже, на вечірці товариства, яке згодом прозвали «Старою Громадою», в серпні 1861 р. дівчата попросили Тадея Рильського та Павлина Свєнціцького виконати польський гімн. За якусь мить М.Вербицький сів за фортепіано і став наспівувати свій експромт-переклад українською. На що П.Чубинський зауважив, що краще написати свою власну українську «Марсельєзу», про що давно просить товариство Володимир Антонович. І М.Вербицький заспівав:

Ще не вмерли України ні слава, ні воля,

Ще нам браття молодії усміхнеться доля.

Що розвіє чорні хмари і біля віконця,

Ми в своїй вкраїнській хаті діждемося сонця…

Рильський і Свєнціцький заспівали свій варіант, П. Чубинський його виправив. Присутні сербські студенти виконали й свій гімн, де є слова «Серце біє і крев ліє за нашу свободу…», і під їхнім впливом Чубинський вставив у свіжий текст «української Марсельєзи» приспів «Душу й тіло ми положим за нашу свободу…» Таким чином, текст гімну України має трьох авторів: М.Вербицького-Антіоха, Т. Рильського та П. Чубинського. Щоправда, автор статті забув вказати свої джерела інформації. Можна лиш здогадуватися, що походять вони з родинних переказів. Ласкаво просимо на нашу виставку!