З нагоди 190-річчя від дня народження французького письменника та політичного діяча Жюля Валлеса (1832-1885) абонемент відділу літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка запрошує до огляду книжкової виставки мовою оригіналу, де можна взяти для домашнього читання твори письменника французькою мовою і літературні критичні матеріали про нього. Він був відомим журналістом, «кандидатом від жебраків» до Законодавчого корпусу (1869), революціонером, учасником комуни 1871 року, за що його засуджено до страти, якої йому вдалося уникнути. У 1881 році Жюль повернувся за амністією до Франції. Ще в 1871 та 1883 роках він видавав революційну газету «Cri du peuple» («Крик народу»), у вигнанні написав автобіографічний роман «Jacques Vingtras». Його герої — переважно «інсургенти», вони будь-якої миті готові не на словах, а насправді повстати проти цієї системи. Вони не бояться праці, а хочуть її зробити вільною. Воля і почуття у Ж.Валлеса та його відщепенців досить сильні і певні, але свідомість ще неясна і хитка. Він прудоніст, але не колективіст. Валлес називав себе "соціалістом-індивідуалістом", але не комуністом. Дрібна поземельна власність, мабуть, зберігалася при його досконалому суспільному устрої, користування експропрійованими знаряддями виробництва мислилося як приватне, асоціація виробників як «добровільна». Усе ним написане – автобіографічне.

14 лютого 1885 року Жюль Валлес, виснажений хворобою (у нього був цукровий діабет), помер у будинку за адресою Бульвар Сен-Мішель, 77 у Парижі, повторюючи пошепки: «Я багато страждав.» Його ховали на кладовищі Пер-Лашез (66-та дивізіон) у супроводі десятків тисяч парижан і тих, хто вижив у Комуні. На його могилі написано таку епітафію: «Те, що вони називають моїм талантом, складається лише з мого переконання». У його могилі поховані також й інші люди: Рене Гебхард, Фредерік де Креус і Лора Бове.

У 2015 році, за словами Жана Бірнбаума, директора «Le Monde des livres»: «Жюля Валлеса слід вважати одним із видатних письменників анархії».