До 180-річчя від дня народження французького прозаїка, літературного критика, лауреата Нобелівської премії з літератури за 1921 рік Анатоля Франса (1844-1924) абонемент відділу літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка (Львів, вул. Мулярська, 2а. Тел.: 255-36-27) презентує літературну експозицію фондових видань мовами світу зі спадщини письменника, а також критичні матеріали про його творчість. Літературу можна взяти в абонементі відділу для домашнього читання терміном на місяць, після чого необхідно повернути, або продовжити термін користування.

Як не дивно, Анатоль Франс заледве закінчив єзуїтський коледж, у якому навчався вкрай неохоче, і, провалившись кілька разів на випускних іспитах, здав їх лише у 20-річному віці. З 1866 року змушений був самостійно заробляти на життя, почав кар'єру бібліографа. Поступово він познайомився із тодішнім літературним життям, став одним із учасників парнаської школи. Йому довелося і служити в армії під час Франко-прусської війни 1870-1871 років, і як журналісту вести рубрику «Літературне життя» у часописі «Час», і навіть обіймати посаду заступника директора бібліотеки французького Сенату протягом чотирнадцяти років, що давало йому можливість безпосередньо займатися літературною діяльністю. Його було обрано членом Французької академії. А також Анатоль Франс був ще й членом Французького географічного товариства.

Під впливом Марселя Пруста він першим підписав знаменитий лист-маніфест Еміля Золя «Я звинувачую», який був опублікований у щоденній газеті «L’Aurore» 13 січня 1898 року як реакція письменника на справу Дрейфуса, звинуваченого у шпигунстві на користь Німецької імперії.

У 1921 році Анатолю Франсу було присуджено Нобелівську літературну премію. А 1922 року його твори потрапили до католицького «Індексу заборонених книг». Його соціальні романи це — історична хроніка з філософським висвітленням подій. Його сатиричні романи це — похмурий прогноз майбутнього: влада фінансових монополій і атомний тероризм, що руйнує цивілізацію. Вони також були присвячені й французькій революції.

До його літературної спадщини входять багатотомні видання, поезія, романи і новели, спогади, драматургія, історія, літературна та соціальна критика.

Українськими перекладами творів Анатоля Франса в основному займався український письменник і перекладач, один із найвизначніших прозаїків українського «Розстріляного відродження», жертва Сталінських репресій Валер'ян Підмогильний (1901-1937), який переклав 6 романів і декілька оповідань, крім нього — український громадсько-політичний діяч, член Української Центральної Ради, авіаконструктор, журналіст, перекладач Євген Касяненко (1889-1937), українська журналістка, феміністка, перекладачка, бібліографиня, публіцистка, фейлетоністка, донька українського громадського діяча, благодійника, мецената української культури, агронома, землевласника, видавця, публіциста Євгена Чикаленка (1861-1929), дружина німецького лінгвіста д-ра Георга-Зигмунда Келлера (1887-1961) Ганна Чикаленко-Келлер (1884-1964), український галицький педагог і громадський діяч, учитель гімназії у Тернополі, професор, голова товариства «Рідна школа» у Львові (1933-1934, 1938-1939) Іван Галущинський (1882-1944), українська письменниця, поетка, літературознавиця, членкиня Національної спілки письменників України, кандидатка філологічних наук Олена Пашук (1982 р. н.) та ін.

На честь письменника був названий астероїд 11166 Анатольфранс.