До 225-річчя від дня народження французького письменника та драматурга, автора серії романів «Людська комедія», яка зображає панораму післянаполеонової Франції Оноре де Бальзака (1799-1850) відділ літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка (Львів, вул. Мулярська, 2а. Тел.: 255-36-27) презентує книжкову експозицію фондових оригінальних і перекладних творів мовами світу. Зацікавлений користувач може знайти у фондах відділу критичний матеріал, кореспонденцію. А «Людська комедія» у вигляді двадцятитомника є у книгозбірні лише польською мовою. Завдяки його завзятим спостереженням за деталями та за невикривлене висвітлення суспільства, Бальзака вважають одним із засновників реалізму в європейській літературі. Він відомий як автор багатогранних персонажів, найменші з яких вважаються дуже складними, морально неоднозначними та цілковито людяними. Неживі об'єкти в його творах теж наділені характером, наприклад, часто описуваний ним Париж набуває людських властивостей. Його творами надихалися як багато відомих письменників, до прикладу Еміль Золя, Чарльз Дікенс, Гюстав Флобер, Джек Керуак, Куросава Акіра та Генрі Джеймс, так і філософів.

Бальзак був хворобливим упродовж усього свого життя, що могло бути спричиненим його напруженим робочим графіком. Його стосунки з родиною були завжди натягнутими через фінансові проблеми та особисті непорозуміння. 1850 року Бальзак одружився з Евеліною Ганською, польською поміщицею українського походження, яка стала коханням усього його життя.

Він їздив Україною, жив на її землях. Ця країна вразила його своїми полями і родючою землею: «…Це пустеля, царство хлібів, ці мовчазні прерії Купера, — захоплено зазначав він. — Тут починається український чорнозем, шар чорного і тучного ґрунту завтовшки футів п'ятдесяти, а іноді навіть і більше. Його ніколи не угниють…». Разом із Ганською Бальзак відвідав Київ і так описав його красу і велич у листі до Лори де Сюрвіль: «…Ось я і побачив цей Північний Рим, це татарське місто з трьомастами церквами, з багатствами Лаври і Святої Софії українських степів. Добре поглянути на це ще хоч раз…». У 1847, 1848 і 1850 роках відвідав Київ (загалом було шість візитів письменника до Києва). Зупинявся у будинку польських магнатів Ганських на Печерську (неподалік теперішньої вулиці Липської), почав писати нарис «Лист про Київ». Бував у Контрактовому будинку на Подолі під час контрактових ярмарків. Тривалий час жив у селі Верхівня (нині Житомирської області), в маєтку Ганських (з осені 1847 по лютий 1848 року та з осені 1848 року по квітень 1850 року). Наприкінці вересня 1848 року, їдучи до Е. Ганської у Верхівню, чекаючи вирішення прикордонних формальностей, на 4 дні зупинився у містечку Вишнівець (нині смт Збаразького району Тернопільської області) в палаці князів Вишневецьких, де жила донька Ганської Анна, заміжня за графом Ж. Мнішеком. Враження про Вишнівець письменник виклав у листах до Е. Ганської в Парижі, назвавши, зокрема, палац і парк на березі Горині «польським Версалем» і запропонувавши проекти вивезення із Вишнівеччини деревини для будівництва залізниці та спорудження тут ставків, суконної фабрики.

У 1850 році Оноре де Бальзак одружився із Евеліною Ганською. Вінчання відбулося 2 березня[14] у костьолі Святої Варвари міста Бердичів. На вінчанні були присутні донька Евеліни — Анна, Густав Олізар та граф Жорж Мнішек. Вінчав житомирський прелат Віктор Ожаровський та канонік Йосип Білобоцький. Згодом він листувався, зокрема, з начальником митниці міста Радивилів.

Помер Оноре де Бальзак 18 серпня 1850 року в Парижі.

У 2011 році в Бердичеві, навпроти костелу Варвари, було відкрито пам'ятник славетному письменнику. Автором погруддя став житомирський скульптор Василь Фещенко.

На честь Оноре де Бальзака названо перший український клуб Ротарі, який об'єднує франкомовних киян та іноземців, що мешкають у Києві, засідання якого проводяться французькою мовою. Щороку у день народження Оноре де Бальзака — 20 травня — у Верхівні проводиться Міжнародне літературно-мистецьке свято «Весна Прометея».

Переклади творів Бальзака українською мовою з'являються в останній третині XIX ст. У 1884 р. у Львові вийшов роман «Батько Горіо», як літературний додаток до журналу «Діло». Широке входження письменника в українську культуру починається у 20-30-х роках XX ст., коли з'являються в українських перекладах основні його твори. Цей процес тривав у повоєнні роки. Класичними стали переклади українською мовою, що їх виконали І. Сидоренко, Є. Дроб'язко, В. Підмогильний, М. Рудницький та ін. З 1989 р. здійснено 10-томне видання творів Бальзака українською мовою, у підготовці якого взяли участь перекладачі В. Шовкун, Д. Паламарчук, І. Сидоренко, Т. Воронович тощо. Видано перших п'ять томів. Шостпй том перекладач В. Шовкун здав до видавництва, але його досі не видано. Два Бальзакові романи українською мовою переклала Єлизавета Старинкевич («Розкоші і злидні куртизанок» і «Батько Горіо»). Існує декілька варіантів українського перекладу роману «Шагреньова шкура» («Шагренева шкіра»). Цей роман перекладали Василь Вражливий (1929 р.), Ольга Крупко. Одним із перекладачів Бальзака українською мовою був і Анатоль Перепадя («Лілея долини»). Із запланованих творів у 10 томах (вийшло тільки 5) 1989-1991. Тож, запрошуємо до читання творчої спадщини Оноре де Бальзака багатьма мовами!