«Кожна нотка у Шопена — це діамант, що впав з неба» — така назва книжкової експозиції у відділі літератури іноземними мовами імені Омеляна Масляка, присвяченої 215 річниці від дня народження видатного польського композитора й піаніста польсько-французького походження. Уроджений «Fryderyk Franciszek Chopin», при хрещенні 23 квітня 1810 року «Fridericus Franciscus Choppen», взяв французький варіант «Frédéric-François», коли у 20 років виїхав з Польщі до Парижа. У польських текстах прізвище іноді пишуть як Szopen.

На експозиції книгозбірні представлені видання мовами світу про життя і творчість композитора, його листування, стосунки з жінками Марією Водзіньською, Жорж Санд, композиторами Вінченцо Белліні й художником Еженом Делакруа, друзями-композиторами Гектором Берліозом, Францом Лістом і Робертом Шуманом, яких Шопен іноді критикував за їх музику, проте присвятив їм деякі свої композиції.

Після переїзду з Польщі до Парижу Шопен захворів на туберкульоз, який дошкуляв йому решту життя. Останні роки життя Ф. Шопен був вимушений прийняти щедру допомогу від своєї шотландської шанувальниці Джейн Стірлінг. Доглядати хворого приїхала з Польщі сестра композитора Людвіка; не обділили його увагою і французькі друзі. Шопен помер від серцево-легеневої недостатності, спричиненої туберкульозом, у своїй паризькій квартирі на Вандомській площі 17 жовтня 1849 року. Згідно з його бажанням, на відспівуванні у церкві св. Мадлен прозвучали фрагменти Реквієму Моцарта. Поховали його на паризькому кладовищі Пер-Ляшез. Серце Шопена, за його заповітом, перевезли на Батьківщину — воно покоїться в Базиліці Святого Хреста у Варшаві.

Збереглося понад 230 творів Шопена; деякі твори раннього дитинства втрачені. Усі його відомі твори передбачають участь фортепіано, і лише деякі написані для фортепіано з оркестром, голосом, або іншими інструментами. Шопена вважають найбільшим польським композитором, при цьому для багатьох поколінь польських композиторів його роль виходить за рамки самої музики, і це визнавали не тільки поляки. 1894 року в Желязовій Волі, рідному селі Ф. Шопена, з ініціативи російського композитора Милія Балакірєва встановлено пам'ятник композиторові. У 1899 році усередині Варшавського музичного товариства організували секцію імені Шопена, яку 1934 року виділили в самостійну організацію — Інститут Фридерика Шопена (з 1950 року — Товариство Фридерика Шопена). 1927 року ця організація заснувала Конкурс піаністів імені Шопена, 1931 — Музей Шопена в Желязовій Волі, а 1954 року — Музей Фридерика Шопена у Варшаві. Разом з Польським музичним видавництвом у 1949–1961 роках видали повне зібрання творів Шопена. 2001 року на базі Музею Шопена заснували Національний інститут Фридерика Шопена (пол. Narodowy Instytut Fryderyka Chopina), який 2010 року отримав нове приміщення в центрі Варшави, що дістало назву Шопенівського центру. З 1927 року з ініціативи польського піаніста і музичного педагога Єжи Журавльова у Варшаві кожні п'ять років проходить конкурс піаністів імені Шопена. Першими його переможцями були радянські піаністи — Лев Оборін (1927 рік), Олександр Юнінський (1932 рік), Яків Зак (1937 рік), пізніше перемогу здобували й польські піаністи — Галина Черни-Стефанська (1949 рік) і Крістіан Цимерман (1975 рік). У 1995 році в Польщі запроваджено премію «Фридерик», яку щорічно вручають польським музикантам у понад 20 номінаціях, розподілених за трьома секціями — музика академічна, музика популярна, джаз. Зокрема, тричі на цю премію номінували Кшиштофа Пендерецького, щоправда, він жодного разу премію не отримав.

Цікавими фактами сьогодення є те, що пам'ятник Фридерику Шопену у вигляді білого рояля був розташований у Києві на вул. Богдана Хмельницького, 37/2. Встановлення відбулось 2011 року з нагоди 200-річчя від дня народження польського композитора. Рояль, виготовлений з мозаїки, є інтерактивним: коли поруч проходять люди, починає звучати тиха музика Шопена. Автор проєкту — київський скульптор Костянтин Скритуцький. А у Варшаві встановили 15 «Шопенівських лавочок» на місцях, пов'язаних із Фридеріком Шопеном (зокрема, біля Костелу Святого Хреста, де поховане серце Шопена). Натиснувши кнопку на лавочці, можна послухати 30-секундний фрагмент найпопулярніших творів великого композитора. Лавочки також оснащені QR-кодами, а також на них вигравіювали схематичну карту з прогулянковою трасою і коротким описом місця польською й англійською мовами.

В 2024 році у сховищі Морганівської бібліотеки і музею в Нью-Йорку було знайдено рукопис раніше невідомого музичного твору польського композитора Фредеріка Шопена, який знайшли майже через 200 років після його написання.